Немає підліших та гидкіших за «культурних марксистів».
Коли нам говорять про так званий культурний марксизм, ми повинні розуміти, що це штучний процес, а один з мережевих проект, на кшталт «захисту прав людини» чи «антіфа».
Сучасний «культурний марксизм» насправді не є марксизмом, а симулякром лібералізму.
В класичному марксизмі головним є боротьба з Капіталом.
А для «культурних марксистів» питання фемінізму, мігрантів, ЛГБТ, гей-шлюбів, транссексуалів набагато важливіший боротьбі за свободу Праці та робітничий клас.
Серед них немає взагалі пролетарів (втім пролетарів здається взагалі більше немає – принаймні в суспільстві вони ніяк не представлені).
Ці люди працюють на глобалізм, отримують з міжнародних фондів кошти та вказівки, руйнуючи суспільство та виступаючи проти всього того, що представляє небезпеку для транснаціональних кампаній.
Тому «культурний марксизм» – це не антитеза Капіталу, а його інструмент, спрямований на руйнування традиційних цінностей, релігії, сім’ї, національної та статевої ідентичності.
Тому немає підліших та гидкіших за «культурних марксистів».
Разом з тим питання, які виносять на порядок денний «культурні марксисти», мають розглядатися в суспільстві, але не в ідіотичному ключі постмодернізму.
Сергій Чаплигін