Полтавщина перетворилася на ЗАТ казнокрадів, де Конституція та Кримінальний кодекс існують лише у вигляді макулатури.
Тут більше не діє закон – тут діє прейскурант. А правоохоронна система, яка мала б захищати інтереси держави в час екзистенційної війни, деградувала до рівня банального пункту прийому «відкатів». І на самісінькій вершині цієї харчової піраміди, комфортно вмостившись у кріслі очільника обласної прокуратури, перебуває Євген Гладій. Прокурор, який мав би бути уособленням закону та невідворотності покарання, де-факто виглядає генеральним директором корупційної пральні, що відмиває мільярди гривень, «освоєних» з бюджетів полтавської громади.
Ми звикли думати, що корупція любить тишу, темні провулки та конспіративні квартири – як-от квартира Міндіча на Грушевського, 9-А в Києві. Але на Полтавщині система настільки знахабніла від безкарності, що збирає данину просто у банкетних залах. Відомий у місті ресторан «Міміно», що на вулиці Решетилівській, 15, перетворився на справжній фінансовий хаб. Саме сюди місцевий криміналітет та корупціонери регулярно зносять свої «внески» за недоторканність.
Головними бенефіціарами цього «хабу», як зазначають ЗМІ, стали прокурор області Євген Гладій та його перший заступник Роман Єрохін. Останній виконує роль зв'язкового та безпосереднього координатора, справно отримуючи свою частку. А хто ж виступає касиром? Депутат міськради Ігор Чубар – бізнесмен, президент ФК «Зоря-Ворскла» та родич співвласника «Міміно» Ігоря Еренбурга. Саме через нього, як через чорний хід, вирішувалися кримінальні питання.
Коли детективи НАБУ та ДБР нагрянули з обшуками в «Міміно» і місцям проживання фігурантів справи, і вилучили у Чубаря так звану «кухонну книжку» — чорнові записи з чітким розписом, кому, скільки і коли передавалося щомісяця, а разом із нею і 2,5 мільйона доларів готівки, здавалося б, фінал неминучий. Бо, як зазначають мої джерела, у слідства на руках були всі задокументовані докази того, що хабарі передавали прокурору Полтавщини Євгену Гладію.
Але що відбувається в реальності? Справа зупиняється, а матеріали судових засідань по ній – засекречують.
Корупційні гроші просто повертають власнику! І повертаються вони саме завдяки системі, яку курує Гладій. Зловлені за руку злочинці отримують абсолютну індульгенцію, якщо їхні відкати вчасно лягають до правильних кишень.
Масштаби розкрадань у Полтаві вражають навіть бувалих циніків. Місто нещадно закатують у неякісну плитку, на яку з бюджету вже списано понад мільярд гривень. Роботи виконуються без жодних гарантійних зобов'язань. При цьому понад 11 тисяч квадратних метрів знятої старої плитки зразка 2025 року просто випарувалися – її казнокради мали намір перепродати місту під виглядом нової. У будь-якій цивілізованій країні це миттєва 191-ша стаття (частина 5) – розкрадання в особливо великих розмірах. Але справи глухо гальмуються і в судах, і особисто керівництвом прокуратури. Як тільки поліція почала вручати підозри по Затуринському меморіалу, масові переукладання дивним чином припинилися.
До речі, знаю, що один з учасників схеми по розкраданню коштів на Затуринському меморіалі дуже здивований, що йому прокуратура оголосила підозру, а організатору схеми депутату Полтавської міської ради Ямщикову – ні, хоча у вилученому СБУ телефоні є наявна переписка з Ямщиковим, де той дає команди і погоджує відкати. А інший учасник схеми, кажуть, скаржився, що на питання «даху» під час незаконних оборудок з переукладання плитки на майже мільярд гривень Ямщиков йому зауважив, що прокуратура Полтавської області з ним «і в темі, і в долі», бо вони їх і суддів наділяють квартирами померлих без спадкоємців, а також «вирішують разом» всі «жири». Цікаво, чи не так?
Не менш кричущою виглядає історія часів колишнього мера Олександра Мамая. У 2022 році місто закупило у харківських підрядників 3 тисячі тон солі для посипання доріг на 44 мільйони гривень. На комунальну базу ця сіль так і не доїхала. Наступного 2023 року підрядники приїхали знову і просто вивезли вантажівками сіль ще на 14 мільйонів. Разом у повітрі безслідно розчинилося 60 мільйонів гривень! Кримінальні провадження або не відкривалися взагалі, або, як стверджують джерела, були оперативно «пригальмовані» самим Гладієм. Звичайно, навіщо садити мера, який з міського бюджету, через фейковий «Інститут розвитку міста», виплачував зарплати власним домробітницям, кухаркам та повіям, що обслуговували місцеву еліту, суддів і прокурорів у його лазнях? Своїх не здають.
Ну а донька Мамая, колаборантка, яка має діючий бізнес в росії і яка прямо займалася російською агентурно-пропагандистською роботою – виходить на свободу під заставу у 5 млн грн. Ті, хто розуміють, як ухвалюються рішення на місцях, розуміють, що такі «чудотворні» звільнення неможливі без волі обласного прокурора.
Сьогодні під крилом Полтавської ОВА, яку очолює Віталій Дяківнич, формується нова армія «смотрящіх». Криворізька підворотня розширює свій вплив. Радником начальника ОВА став такий собі Гланц – представник ОПЗЖ, персонаж, як і Єрмак з адвокатською ліцензією і вкрай темним минулим. Чув прям легенди про управлінські «скіли» цього «радника губернатора» про те, як нібито будучи знов-таки «смотрящим» у Сумах, він відправив полтавських забудовників вночі голими пішки додому за те, що ті відмовилися платити йому данину.
Але то легенди «полтавської вертикалі». А є факти. Не встиг цей діяч освоїтися в Полтаві, як миттєво підім'яв під себе фінансові потоки Теплоенерго, водоканалу, ЖКГ та капбудівництва. Комунальні підприємства блискавично змусили укласти договори на абсолютно непотрібне юридичне обслуговування на 3,6 мільйона гривень, маючи при цьому в штаті власні юридичні відділи. Прокурор Гладій цього нахабного грабежу традиційно «не бачить».
Так само Гладій «не помічає» і нову заступницю Дяківнича – Ірину Салогуб, яка курує економічний та фінансовий блок області. До цього блискучого кар'єрного стрибка вона майже десять років незмінно очолювала обласну Держаудитслужбу. І все б нічого, якби не один факт: її диплом кандидата економічних наук виявився фальшивкою. Національне агентство із забезпечення якості освіти (НАЗЯВО) офіційно встановило, що 63% її дисертації – це тупий плагіат з російських текстів, і позбавило її наукового ступеня. Салогуб роками отримувала державні премії та надбавки (від 40 до 60%) за фейкове звання, грабуючи бюджет. Де миттєва реакція прокурора? Де кримінальна справа про шахрайство та розтрату? Її немає і не буде, поки Гладій на посаді.
Система прогнила настільки, що злив таємної інформації фігурантам став стандартною послугою. Підозрювані у тяжких корупційних злочинах дізнаються про свій статус швидше, ніж на документі встигає висохнути чорнило Гладія. Яскравий приклад – справа про вкрадений кар'єр на Полтавщині. Слідчі правоохоронних органів зібрали залізобетонні докази, виписали підозру, і вона офіційно зайшла до обласної прокуратури. Але вже за 20 хвилин один дуже відомий і патріотичний столичний адвокат знав про неї все. Він миттєво примчав до Полтави на зустріч із Гладієм. Результат? Підозра так і не вручена. Аналогічна ситуація сталася з головою Терешківської ОТГ Віталієм Турпітьком — щойно запахло смаженим, йому хтось дбайливо «злив» інформацію про підозру його підлеглій.
Коли ми виводимо цих діячів на чисту воду, вони починають істерично кричати, що їм «оголосили війну». Ні, панове мародери. Війна у нас в країні одна – з московським окупантом. І якщо у вас так сверблять руки повоювати – збирайте речі і марш на фронт. А те, що ви влаштували на Полтавщині – це грабіжництво в тилу, яке очолює людина в прокурорському мундирі, що переплутала державну службу з власним бізнес-проєктом. І відповідати за це доведеться повною мірою.