Ніхто навіть не говорить тепер про нашу перемогу, про покарання зла, про відновлення територіальної цілісності та репарації.
Тепер багато хто чекає анонсованої Трампом угоди між Україною і мордором про припинення вогню.
Ніхто навіть не говорить тепер про нашу перемогу, про покарання зла, про відновлення територіальної цілісності та репарації.
Але ж ще зовсім недавно ми впивалися «планами перемоги», забороняли - президентським указом - будь-які переговори з путіним, глузували з чмобіків і млинців із лопати, готувалися святкувати Новий рік у Криму й обіцяли спалити під три чорти Кримський міст...
Куди ж усе поділося?..
Усі наші перемоги, наша пихатість, наша зарозумілість?.. Чому тепер єдиний вихід - це переговори, і питання тільки в ціні, яку ми заплатимо за підлий, короткий і ганебний «мир»?..
Ні, правда, адже повинен хтось відповісти?.. Це ж прості запитання. Чому вчора була одна установка - на перемогу, а тепер інша - на поразку?..
Хтось у країні ж повинен був усі варіанти порахувати, придумати стратегію, написати план? Адже у нас є Генштаб, Міноборони, ГУР, СБУ, Кабмін, РНБО, Ставка, Офіс президента, нарешті?.. Хто знову налажав?..
Чи це ті самі люди, які не вірили в загрозу великої війни, називали партнерів провокаторами, не хотіли витрачати гроші на армію, не бажали займатися оборонною промисловістю, і називали дрони «весільними»?..
Може, пора вже перестати ліжка переставляти в цьому борделі?.. Бо інакше ми чекатимемо не на перемир'я (про перемогу й годі говорити), а на начальників із москви.