Імперський наратив Кремля тріщить по швах через небажання сусідів шанувати дідів, що воювали "за Родіну, за Сталіна".
Саме так можна пояснити шалений тиск на Україну, Польщу та країни Балтії, які відмовляються визнавати накинену силою першість Москви у трактуванні історії Другої світової війни (її причин, ходу і наслідків). Тепер до цього переліку додалася й Фінляндія, президент якої досить довго мав добрі особисті відносини з Владіміром Путіним.
Вірогідно, що нові "бої за історію", розгорнуті Кремлем, є відповіддю на невдалу зовнішню (окупація Криму, війна на Донбасі та у Сирії) та економічну політику (падіння цін на нафту). Що маємо на сьогодні? — По-перше, у світлі нових архівних даних, розсекречених нещодавно ФСБ РФ, владі Фінляндії (а може, і всім її громадянам) «рекомендовано вибачитися перед колишніми в'язнями таборів, які розташовувалися на окупованій території Карело-Фінської ССР у 1941-1944 роках»; а по-друге, Слідчий комітет РФ, не маючи достатніх доказів, уже відкрив кримінальне провадження за надуманим фактом "геноциду мирного карельського населення".
Знаменно, що пропагандивну істерію з примусу до покаяння Фінляндії зактивізував її громадянин, а за сумісництвом палкий прихильник "ДНР/ЛНР" і псевдонауковець Ерккі-Юган Бекман. Людина, яка свідомо підтримує окупацію України та етнічні чистки на Донбасі, закликає до моралі, при цьому безглуздо наводячи приклад Німеччини та нацистів. «Фінляндія мусить... Фінляндія повинна... Фінляндії слід...», — говорить цей рупор Кремля, забуваючи про те, що саме Москва є одним із розпалювачів Другої світової війни, від терору якої загинуло більше людей, ніж у вказаних карельських таборах!
Цікаво, що путінський режим звинувачує бійців армії Маннергейма, котрі насправді визволили мешканців совєтської Карелії від більшовицького гніту, у створенні 14 концентраційних таборів, де нібито загинуло 8000 цивільних осіб і 7000 військовополонених. Фінляндцям також приписали роботу газових камер, нагляд за якими (не дивуйтеся!) здійснювали німецькі нацисти. Останні ж, на той час, були ситуативними союзниками Фінляндії.
У тому, що зазначена справа шита білими нитками й висмоктана з пальця немає жодних сумнівів. Слідчі ж-бо досі не підтвердили свої здогадки та гучні обвинувачення документальними, або ж іншими матеріалами. Рештки тисяч убитих військами Фінляндії совєтів чомусь не поспішають виставити на показ.
Тут варто наголосити, що одразу після Другої світової війни та Нюрнберзького трибуналу на території Карелії проводилися численні перевірки. Ні тоді, ні зараз кремлівські спецслужби спільно з археологами й іншими фахівцями, не знайшли підтвердження масових убивств чи етнічних чисток, як скажімо було в Аушвіц-Біркенау чи у таборах ГУЛАГу. У більшості громадян Фінляндії подив викликають озвучені цифри про кількість жертв серед цивільного населення — в архівах країни є точні статистичні дані з усіма іменами (усього померлих нараховано 4060 осіб), з якими сам очільник Кремля погодився у 2000-х роках під час не одного дружнього візиту до Гельсінкі.
Звідки у ФСБ і Слідчого комітету РФ нова "кричуща" інформація, залишається тільки дивуватися. Ймовірно, що це свідомо фальсифіковані матеріали 75-річної давнини. Їх навмисно оприлюднили напередодні так званого "побєдобєсія", аби вкотре згуртувати росіян в історичному угарі проти нового спільного ворога — Фінляндії.
При цьому ще кілька років тому подібні звинувачення у бік нащадків героїв армії Маннергейма лунали й від представників військово-історичного товариства РФ. Тоді фінляндців безпідставно названо організаторами масових розстрілів в урочищі Сандармох, де у 1930-х роках (якраз напередодні Другої світової війни) совєтські спецслужби розстріляли цвіт української нації. Однак таку відверто пропагандивну версію вдалося одразу спростувати за відсутності в архівах обох країн документації вказаних періоду і місцевості, а на цвинтарях — відповідних могил.
Спеціально для «Останнього Бастіону»