У ніч проти 1 лютого 2000 року майже 4000 чеченських борців за свободу пішли на прорив з оточеної військами РФ столиці Ічкерії.
Командував незламними бійцями-моджахедами ніхто інший як бригадний генерал Шаміль Басаєв, який вирішив зберегти сили задля продовження війни з окупантами шляхом партизанщини.
Напрямок прориву було визначено після розвідки: спершу чеченські воїни висунулися у напрямку селища Алхан-Кала, де підрозділи ЗС РФ встигли встановити кілька рядів мінних загорож, і далі на Закан-Юрт.
На короткій нараді з Басаєвим вирішено – очолюватимуть евакуаційну колону безпосередньо командири, щоби своїми тілами розчистити дорогу рядовим бійцям; багато хто з них поплатився за проявлену хоробрість власним життям.
Учасники того безпрецедентного подвигу пізніше згадуватимуть, що Басаєв із побратимами здійснили неймовірне, заставши зненацька російських окупантів.
Тому ті командири розбитої армії ЧРІ, котрі полягли під час прориву з Джохара (Грозного), назавжди увійдуть до історії чеченського народу, як приклад мужності, честі, героїзму та гідності; за різними підрахунками вціліти вдалося тільки майже 250 моджахедам.
Кремлівська ж пропаганда у типовій для себе манері почала розповідати небилиці про "хитрий план" ЗС РФ, ГРУ і ФСБ, за допомогою якого генерали Владіміра Путіна нібито "заманили у пастку бойовиків".
Правду про прорив згодом розповів кривавий кат і садист, воєнний злочинець Владімір Шаманов, якого ніхто не зможе запідозрити у симпатіях до чеченців:
«Насправді так звана спецоперація "Полювання на вовків" ніяк не замислювалася, адже ніхто навмисне її не готував. Був повний крах прийнятого до дії плану щодо "тотальної зачистки" Грозного силами МВС. Але до цього часу нам вдалося зробити коридор, яким ми, хоч і обмежені у власних силах і засобах, все-таки змогли протягти бойовиків. А потім упродовж 8 діб безперервного переслідування ми знищували формування, яким усе ж вдалося вирвалися з Грозного.
Було наступне: поставили 3 смуги мінних полів, причому перша смуга – керована. Правду кажучи, ми не очікували, що така кількість бойовиків піде у наш бік. Ми чекали людей 300, ну, 500 максимум... Але ж не понад 3000! Тому що вважали, що головні сили з Басаєвим і Хаттабом підуть на Шалі-Серженьюрт-Ведено. Але все сталося інакше... Мало того, на південному заході Грозного деякі наші солдати за гроші випускали бойовиків навіть на машинах. Ось і вся "спецоперація". Ганьба і тільки».
Між тим, "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що за час російської агресії проти Чечні у 1994-1996 роках окупаційні вбили 255 тисяч представників гордого кавказького народу, зокрема і 42 тисячі невинних дітей.