Штучний інтелект у злих руках не менш небезпечний, аніж бункерний щур з ядерною гранатою. Захід має підійти до небезпеки згуртованішим.
Про це пише відставний адмірал Військово-морських сил Армії США і Верховний головнокомандувач Об'єднаними збройними силами НАТО в Європі Джеймс Ставридіс. Випереджаючи майбутній саміт Північноатлантичного альянсу, він закликає прийняти за даність, що Україна — пріоритет №1 для Заходу.
Які ж інші основні питання стоять перед НАТО і наскільки добре підготовлено нове керівництво до розв'язання проблем, що виходять за межі проксі-війн проти росії? Почнемо із щойно призначеного генерального секретаря Марка Рютте.
Рютте — невибагливий політик, який з гордістю їздить в офіс на велосипеді, мешкає у невеликій квартирі у Гаазі та викладає курс державного управління у середній школі. Він дуже організований, орієнтується на дані, має симпатію виборців і завжди хоче контролювати події.
Все це — добрі ознаки його здатності впоратися з найсерйознішими викликами для НАТО, крім України: кібербезпекою та штучним інтелектом. Бойові дії змінюються на очах, і ця тенденція лише посилиться за час його перебування на посаді, яка триватиме щонайменше 4 роки.
Всупереч тому, що НАТО виступило з низкою рішучих політичних заяв про необхідність створення узгоджених кіберможливостей у рамках усього Альянсу, колективна оборона практично немає. У структурі НАТО відсутня подоба Кіберкомандування США чи Штабу урядового зв'язку Об'єднаного королівства — організацій вищого рівня, котрі готові вести як наступальні, так і оборонні кібервійни.
Флагманська основа Альянсу у цій галузі — Кіберцентр НАТО у Таллінні, по суті, є центром документообігу та політики. Різні школи та академії НАТО також забезпечують деяку базову підготовку та розробку доктрин, але спільні зусилля не забезпечені достатніми ресурсами й утруднені через небажання країн повною мірою ділитися своїми можливостями — переважно через побоювання з приводу витоку високотехнологічних інструментів.
У той час як торішній саміт НАТО у Вільнюсі схвалив більш динамічний підхід та створення віртуального потенціалу підтримки кіберзусиль Альянсу, війна проти України поглинає величезну кількість ресурсів й уваги керівництва. Проте насправді ці дві глобальні кризи є одним цілим.
Російський режим і його партнери-хакери посилюють свій агресивний кіберфронт, постійно здійснюючи прямі атаки на Україну, країни Балтії та держави Східної Європи. Диктатор путін знає, що його країна не зможе знищити НАТО лише військовою силою, і він, ймовірно, почне кібератаки безпосередньо проти альянсу.
Можливо, досі він утримувався від цього, бо хотів притримати свої потужні наступальні можливості для використання проти Заходу у разі ескалації конфлікту. Проте не варто помилятися — він має величезний потенціал для завдання шкоди у кіберпросторі.
Рука об руку із кібервійною, звичайно, здійснюється загроза штучного інтелекту, що насувається: штучний інтелект стане новим потужним інструментом у гібридній війні путіна проти Заходу, якою неодмінно скористається Сі Цзіньпін. Згодом штучний інтелект стане потужним інструментом на полі бою — від створення аватарів, які зможуть консультувати командирів із тактики та стратегії до систем озброєння, що поєднують безпілотні платформи спостереження та атаки на суходолі, морі та у повітрі.
Машини, що навчаються, також значно покращать «бек-офіс» війни, зокрема, технічне обслуговування та логістику — справжні ключі до ефективної роботи армії. Відтак зрозуміло, що НАТО рухається недостатньо швидко, щоби випередити РФ, яка швидко навчається у реальних конфліктах, тоді як Альянс обмежується випробуваннями та гіпотезами.
Насамкінець медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, як рух України до миру визначають лідери західних держав. Реактивна дипломатія блазнів із «Кварталу 95» знову перетворює нашу країну на об'єкт геополітики, бо суб'єктність здобувають кров'ю на фронті.