270 тисяч євро, фіктивні працівники й переслідування ветерана: невигадана історія з центру Києва
А тепер я трохи розповім про розумовий рівень (про моральний мова не йде взагалі) заступника керівника Офісу Президента Павла Паліси та уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця.
З 5 березня 2022 року й до 10 травня 2025 року я захищав Батьківщину – у перші дні повномасштабної війни прибув добровольцем у військову частину, яка формувалась у Києві перед відправленням на фронт, оскільки ТЦК відмовився мене мобілізувати з огляду на мій вік (на початок повномасштабного вторгнення мені виповнилось 56 років і 10 місяців).
Учасник бойових дій. Військове звання – старший сержант. Брав безпосередню участь у бойових діях під Миколаєвом, на херсонському напрямку, у районі м.Вовчанськ, у Бахмутському районі Донецької області. У складі своєї військової частини виконував завдання в м.Сіверськ і м.Курахове Донецької області. З червня 2024 року в складі своєї військової частини виконував завдання в районі м.Торецьк Бахмутського району Донецької області, звідкіля й повернувся до Києва 13 травня 2025 року, оскільки був звільнений у відставку в зв’язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі.
Не встиг я знятись з військового обліку, як довідався, що ці два інтелектуали – Лубінець і Паліса – два місяці тому, якраз коли я повернувся з госпіталю у свій батальйон, внесли в РНБОУ подання про накладання на мене санкцій за те, що в січні 2025 року я, перебуваючи на лікуванні в Києві, примусив НАБУ зареєструвати кримінальне провадження за фактом розкрадання Лубінцем коштів державного бюджету шляхом виплати зарплатні «мертвим душам», фіктивно оформленим на роботу в Секретаріат уповноваженого, а також привласнення Лубінцем коштів, які він шахрайським шляхом видурює в закордонних правозахисників.
Це – не жарт і не вигадка. Це – реалії корупційного гнійника в центрі Європи, яким править Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с).
Подання про накладання на мене санкцій Лубінець та Паліса обґрунтовують тим, що я передав у НАБУ розписку довіреної особи Лубінця – бухгалтера профспілкової організації працівників Секретаріату уповноваженого такого собі пана Якименка – в отриманні 18 тисяч євро від Маріам Ламберт, керівниці чи не найвідомішої правозахисної організації Європи Emile Foundation, і письмове підтвердження Лубінця в отриманні цих грошей. Ці гроші Лубінець видурив з Маріам, пообіцявши їх витратити на допомогу дітям, що постраждали від російської агресії, але поклав гроші собі в кишеню – витратив на елітний алкоголь і відпочинок в Італії. Окрім того, я передав у НАБУ перелік автомобілів, які були подаровані іноземними благодійниками Секретаріату уповноваженого і які Лубінець або оформив у власність усе того ж Якименка, або оформив на фіктивну фірму ГО «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), відкриту знову ж таки Якименком.
Після того, як я в листопаді-грудні 2024 року оприлюднив подробиці злочинної діяльності Лубінця (мав на це трохи часу, бо перебував у госпіталі) пан уповноважений для боротьби зі мною, на той момент – військовослужбовцем Збройних Сил України – найняв генерал-майора Олега Мікаца, колишнього командувача Оперативним командуванням «Схід» Сухопутних військ ЗСУ. Мікаца Лубінець найняв офіційно – генерал-майор Мікац у січні 2025 року оформлений радником уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з окладом 150 тис. грн на місяць.
До речі, про розумовий рівень Мікаца свідчить та обставина, що він погодився віддавати Лубінцю готівкою 50 тис. грн з кожної зарплатні – при цьому ця розмова відбулась у кабінеті Лубінця, який, як не складно здогадатись, прослуховується.
Раніше в мене не було часу розповідати, що чудили Мікац і Паліса (обидва вони – колишні командири 93 окремої механізованої бригади і тому Паліса взявся допомагати Мікацу виконати завдання Лубінця): наприклад, як Мікац вимагав від командира моєї військової частини заборонити мені звертатись у НАБУ, а коли узнав, що я в госпіталі, то вимагав відкликати мене з госпіталю після операції та направити штурмувати ворожі позиції в Торецьку.
Або про те, як Паліса в березні 2025 року, коли я повернувся в частину після лікування й подав рапорт про звільнення з військової служби в зв’язку з досягненням 60 років, домагався переведення мене в іншу військову частину – в Курську область. Щоправда, ця геніальна ідея не була реалізована через те, що в мене ніколи не було висновку ВЛК про придатність до військової служби: у лютому-березні 2022 року було не до ВЛК, а коли мене направили на ВЛК в січні 2025 року після госпіталю, то замість висновку про придатність/непридатність я отримав відпустку на 30 днів для лікування з наступним проходженням ВЛК, яку так і не прийшов, бо потрібно було нове направлення.
Але тепер час у мене є і я опублікую не тільки подробиці того, як Офіс Президента знущається з військовослужбовців, які добровільно пішли на фронт у перші дні війни, не тільки докладно розповім, як Лубінець за допомогою Мікаца та Паліси розкрадає державний бюджет та іноземну допомогу, але й опублікую документи, якими Лубінець обґрунтовує необхідність накласти на мене санкції.
Як стверджує Лубінець у своїх писульках у РНБОУ, оприлюднення мною інформації про виплату грошей «мертвим душам», фіктивно оформленим на роботу в Секретаріат уповноваженого, та привласнення автомобілів, які благодійники передають Секретаріату, а, головне, реєстрація в НАБУ 5 лютого і 24 лютого 2025 року двох кримінальних проваджень щодо Лубінця та Якименка за моєю заявою підриває авторитет військово-політичного керівництва України та грає на руку країні агресору. Отакої.
На фото – довідка про безпосередню участь у бойових діях людини, на яку Лубінець і Паліса вимагають від РНБОУ накласти санкції, та витяг з ЄРДР по одному з епізодів злочинної діяльності Лубінця, зареєстрований за моєю заявою.