Незвичайна знахідка у Помпеях.
У 79 році нашої ери виверження Везувію зупинило життя Помпеїв. Під товщею вулканічних відкладів залишилися будинки, вулиці, майстерні й тисячі речей, до яких їхні власники вже не повернулися. Серед них була й звичайна дерев’яна шафа, нещодавно досліджена археологами в одному з житлових будинків міста.
Від самої шафи майже нічого не збереглося. Проте сліди деревини та розташування предметів дозволили дослідникам реконструювати її конструкцію і встановити, що зберігалося всередині. А вміст виявився досить промовистим: косметичне приладдя, посуд, монети та дитячі амулети, які, можливо, були дорогими комусь спогадами.
Знахідку зробили в будинку IX 11, 7, відомому як будинок Корнелія Максима. Він розташований на Віа дель Аббонданца — одній із головних вулиць античних Помпеїв. Фасад споруди розкопали ще 1912 року, але частина внутрішніх приміщень залишалася недослідженою до наших днів.
У шафі знайшли пінцет, невелику пластинку для розтирання косметичних засобів, скляну посудину для пахощів, курильницю та бронзовий світильник. Поруч лежали свинцеві гирі, які, ймовірно, використовували в торгівлі. Вони зберігалися в невеликій дерев’яній скриньці, від якої залишилися лише незначні сліди. Тут також стояли бронзові, скляні та керамічні посудини. Серед них — невеликий кухлик, прикрашений рельєфним орнаментом у вигляді лусочок соснової шишки. Звичайні побутові речі, якими користувалися щодня. Однак поруч із ними лежали предмети зовсім іншого характеру.
Особливу увагу археологів привернув набір із щонайменше 24 мініатюрних підвісок. Їх виготовили з фаянсу, кістки, скляної пасти та гірського кришталю. Серед зображень можна впізнати єгипетського бога Беса, Меркурія, людські руки й ноги, соснові шишки та виноградні грона. Усі підвіски мали отвори й, очевидно, становили частини одного намиста. Подібні набори в римському світі називали crepundia. Їх дарували дітям, насамперед як захисні амулети. Деякі підвіски могли видавати звуки під час руху, виконуючи також функцію брязкалець. Звідси й походить назва цих прикрас.
Проте дитинство закінчувалося, а такі речі нерідко залишалися у своїх власників. Їх зберігали в скриньках або тканинних мішечках, іноді протягом багатьох років. Саме так, судячи зі слідів органічного матеріалу, зберігалися й помпейські амулети. Можливо, вони належали дорослій людині, для якої були пам’яткою про власне дитинство.
Це припущення особливо цікаве з огляду на мобільність населення Римської імперії. Люди переїжджали, торгували, служили, потрапляли в рабство або змінювали місце проживання з інших причин. Нерідко вони опинялися далеко від рідного дому та своїх близьких. За таких обставин невеликі особисті речі могли зберігати особливу цінність. Звісно, ми не знаємо, кому саме належали ці підвіски і чому їх залишили в шафі. Але сама можливість побачити серед домашнього начиння предмети, пов’язані з дитинством, робить цей археологічний комплекс незвичайним.
Були в шафі й гроші. У невеликому плетеному кошику з рослинних матеріалів лежали 38 бронзових монет. Залишки кошика вдалося дослідити під час розкопок.
Чому власники не забрали ці гроші та інші цінні речі? Відповіді немає. Можливо, вони загинули під час виверження. А можливо, врятувалися, але вже не змогли повернутися до свого будинку. Відомо, що після катастрофи деякі вцілілі намагалися розшукати майно серед руїн. Археологи знаходили сліди таких пошуків. Однак щодо мешканців цього будинку подібних свідчень наразі немає.
Сам будинок також заслуговує на увагу. Його стіни прикрашали розписи четвертого помпейського стилю, які дослідники пов’язують із майстернею Віа ді Кастрічіо. Це, як і розташування на одній із головних вулиць міста, свідчить про певний рівень достатку мешканців.
Водночас на момент виверження тут тривали ремонтні роботи, що, очевидно, створювало певні незручності. А ще мешканцям доводилося мати справу з проблемами, добре знайомими й сучасним містянам.
На антресолях, усередині амфори, археологи знайшли рештки щонайменше двох молодих мишей. Лабораторні дослідження дозволили попередньо визначити їх як представників виду Apodemus sylvaticus — миші лісової. Ці гризуни зазвичай живуть у природному середовищі, але можуть проникати до осель і господарських приміщень у пошуках їжі. Знахідка не поодинока. Рештки гризунів раніше виявляли й в інших пам’ятках, похованих під час виверження Везувію, зокрема в приміщеннях для рабів на віллі в Сівіта-Джуліана та в каналізаційній системі Геркуланума.
Таким чином, перед нами постає цілком звичайне міське житло зі своїми побутовими клопотами. Тут користувалися косметикою, зберігали посуд і гроші, займалися господарством, робили ремонт і, ймовірно, намагалися позбутися небажаних гризунів.
Натомість про самих мешканців ми знаємо значно менше. Навіть назва будинку Корнелія Максима залишається умовною. Її пов’язують із написами, зафіксованими під час давніших розкопок, які тепер уже неможливо побачити.
Ми не можемо встановити, хто користувався знайденими речами, чи належали вони одній людині та якою була доля їхніх власників після виверження. Проте збережений археологічний контекст дозволяє побачити рідкісне поєднання звичайного домашнього начиння й предметів, які могли мати особисте значення.
За матеріалами: https://pompeiisites.org/e-journal-degli-scavi-di-pompei/lo-scavo-di-una-domus-nellinsula-ix-11-il-rinvenimento-di-un-armarium-con-crepundia