Російська армія вкотре за свою історію програла внутрішню боротьбу спеціальним службам. ФСБ і Росгвардія вирішать подальшу долю РФ.
Надання звання генерал-полковника Рамзану Кадирову (прозваного волелюбними нохчами Кафіровим за зраду власного народу – прим. ред.) означає, що ставка на нього більше, ніж на армійських генералів.
Останніх, до слова, вже декілька днів перед цим голова окупованої росіянами Чечні критикував і принизив; усе-таки опора трону для Владіміра Путіна, мабуть, важливіша, ніж фронт, хоч фронт і український...
Привселюдна підтримка Кафірова терористом Євгєнієм Прігожиним (група "Вагнера") тільки підтверджує, що армія є безсуб'єктною в московській політиці – її інтереси у внутрішніх розкладах можна не враховувати.
Ну, і по-друге, регіон Північного Кавказу – це потенційні зони розлому та конфліктів між етносами, традиційним суспільством та соціальною нерозвиненістю, самобутніми особливостями релігій, штучними постсовєцькими адміністративними конструкціями, родовими кланами, злочинними угрупованнями, владними елітами.
Вся ця різноманітна і суперечлива мозаїка піддається сьогодні маніпуляціям кремля, який, як і його попередники (російські царі та совєцькі керівники), таким чином, стверджує тут свою владу та збиває пасіонарність через надання чинів, регалій, орденів, формування елітарних частин (імператорський конвой, Дика дивізія тощо).