Мета голови президентської партії "Слуга народу" вельми утилітарна: прикрити свою брехню і корупційну змову з керівництвом НАЗК.
Відомості про це з посиланням на отримані докази оприлюднив правозахисник, громадський діяч і фронтовик Олег Симороз, передає медіаагенція "Останній Бастіон".
За його словами, Олена Шуляк прагне всіляко прикрити свою брехню і корупційну змову з Олександром Новіковим з приводу скандального містобудівного законопроєкту №5655.
Слід розуміти, що згаданий проєкт закону ініційований лобістами мафії забудовників задля використання мільярдів доларів очікуваної допомоги від партнерів України на повоєнну відбудову.
«Приведу вам черговий приклад корупції на законотворчому рівні під дахом голови панівної партії "слуг" Олени Шуляк, керівництва Верховної Ради та Національного агентства з питань запобігання корупції. Спочатку короткий екскурс: законопроєкт №5655 в першому читанні було прийнято ще в липні 2021 року.
До другого читання суттєво зросло значення самого закону, а його текст було принципово змінено – закон не лише збільшився в об’ємі на 70%, але і майже 80% прийнятого у першій редакції тексту було переписано поданими 28.XI.2022 з колосальними порушеннями Регламенту Верховної Ради 223-ма правками від Олени Шуляк!
Законопроєкт №5655 ідеальний для дерибану допомоги від наших західних союзників. Він централізує всі схеми контролю в руках одного віцепрем'єра з відновлення та знімає відповідальність з державних органів, як замовників будівництва за публічні кошти.
А якщо говорити про якісний розвиток українських міст, аби вони були комфортні для всіх їх мешканців, а не лише маленької привілейованої верстви найбагатших, – то це стає взагалі неможливим, адже після цієї "реформи" громада втратить навіть теоретичний шанс на зупинку будь-якої незаконної забудови», – зазначив Олег Симороз.
Протягнутий пані Шуляк de facto та de jure антинародний законопроєкт ухвалили лише 228 голосам завдяки підтримці депутатів від... уже забороненої ОПЗЖ.
«Як розповідала в інтерв'ю особисто пані Шуляк, у сесійній залі 13 грудня законопроєкт 5 разів знімали з розгляду, бо не вистачало голосів. Але ці договірняки з депутатами проводилися за кулісами та вони ніде офіційно не зафіксовані. Єдині документи, які могли б пролити світло на розвиток подій та стати доказами нахабної брехні всій країні голови владної партії – це стенограми засідань відповідного Комітету від 28.XI.2022 та 8.XII.2022, на яких відбувалося протягування законопроєкту №5655 до сесійної зали.
Але "за дивним збігом обставин" саме цих двох стенограм, як і відео- та аудіозаписів цих засідань Комітету, досі не було оприлюднено. При цьому, відповідно до Закону "Про комітети Верховної Ради України", стенограма є обов’язковим документом. А частиною 6 статті 51 цього закону взагалі встановлено, що протокол і стенограма засідання комітету є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішення.
Ми спробували офіційно отримати ці документи, направивши відповідний запит, а у відповідь з Апарату Верховної Ради надійшла абсурдна за своїм змістом відповідь, що ці два засідання Комітету відбувалися в режимі відеоконференцій, під час яких відеозапис та стенограма не велися. Але в Апараті Верховної Ради ще залишилися нормальні люди, які, реагуючи на свавілля та відверте порушення закону заради проштовхування жахливого антинародного законопроєкту, надали нам одну із цих нібито "неіснуючих" стенограм Шуляк – за 28.XI.2022.
Після її читання стає зрозумілим, чому в керівництві Верховної Ради погодилися піти на злочин і приховати документи, адже там не лише яскрава демонстрація принципів роботи голови президентської партії Шуляк, але й чіткі докази корупції в Національному агентстві з питань запобігання корупції. До речі, друга стенограма теж існувала, але цілком імовірно, що Шуляк вдалося її повністю знищити», – прокоментував ситуацію Олег Симороз.
Відомий вітчизняний правозахисник і за сумісництвом учасник бойових дій уточнює, як згідно зі стенограмою від 28.XI.2022 під час розгляду на Комітеті переписаного законопроєкту №5655.
Депутати прямо казали, що вони "теоретично не мали можливості вивчити фінальну редакцію", бо порівняльну таблицю з нею на 2100 (!) сторінок отримали лише за кілька годин до засідання.
«При цьому всі вони розуміли, що мова не просто про дрібні технічні правки. Однак найцікавіший виступ був у заступника голови НАЗК Андрія Вишневського. Він наголошує, що текст, який розглядається на Комітеті повторно, це "очевидно зовсім інший текст, ніж вивішений на сайті Верховної Ради до другого читання".
Ця уповноважена особа НАЗК відразу заявляє про наявність корупційного ризику, що полягає у порушенні вимог ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Бо такого роду проєкти актів вимагають оприлюднення з наданням відповідного часу всім зацікавленим сторонам на ознайомлення і висловлення своїх позицій і коментарів. І найголовніше: Вишневський прямо заявляє, що НАЗК повинно буде зробити повторну антикорупційну експертизу законопроєкту, якщо їх попередні зауваження і застереження не було враховано.
Чому це вкрай важливо? – Бо після цього засідання Комітету НАЗК провело моніторинг переписаного Оленою Шуляк законопроєкту, встановило наявність багатьох нових корупційних ризиків і... замість проведення антикорупційної експертизи, потайки надіслало 30 листопада свої зауваження, що були лише обґрунтуванням необхідності проведення експертизи, до Верховної Ради. Завдяки витоку інформації, про ці непублічні зауваження НАЗК стало відомо і до них офіційно звернулася Національна Спілка Архітекторів України – НСАУ із проханням провести антикорекспертизу.
Проте, НАЗК антикорупційну експертизу так і не призначило! 8 грудня на засідання Комітету Олена Шуляк вже нахабно брехала про повне врахування всіх зауважень НАЗК, хоча більшість зауважень враховано не було, й не могло бути враховано в принципі, адже НАЗК не провело повторну експертизу, як мало це зробити. І саме ця брехня, публічно підтверджена подальшими інтерв’ю вже голови НАЗК Олександра Новікова, і дозволила зібрати голоси спочатку на Комітеті, потім в сесійній залі, а тепер утримує Президента від накладання вето на нібито "антикорупційний" закон», – підсумовує Олег Симороз.
Разом із тим медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам про те, що НАЗК як інституція, – реалізована, але відверто непрозора, з ручними "методичками" замість юстованих порядків.