Created with Sketch.

Сидір Андрущенко — забутий подільський отаман

20.09.2023, 18:14
Фото: 33 канал

У наш час важливо згадувати героїчні приклади з минулого. Це заряджає енергією, надихає боротись проти окупантів і за справедливість.

Одним з великих, але забутих героїв української історії є Сидір Андрущенко.

Цього дня 1923 року вірний син України поліг смертю хоробрих від рук більшовиків. Але важливіше пам'ятати життєвий чин Андрущенка.

Згідно з віднайденими вітчизняними істориками джерелами, Сидір Андрущенко народився у 1898 році в Спасові на Львівщині у незаможній селянській родині. Він здобував освіту у двокласному народному училищі, коли спалахнула Перша світова війна.

Юнак Сидір не вагаючись долучився до австро-угорського війська, яке стало чинити запеклий опір російським загарбникам. Майбутній отаман українських повстанців гартувався у найзапекліших боях на гірському гребні Карпат.

Але Російська та Австро-угорська імперії, виснажені довготривалою кампанією і безладдям всередині своїх суспільств, а головне армії, стали валитися. На їхньому попелищі постали самостійні національні держави, з-поміж яких УНР і ЗУНР.

Група подільських повстанців на Вінниччині (осінь 1921 року)

Восени 1918-го Сидір Андрущенко очолив відділення 7-ї бригади Української Галицької армії. Він воював проти поляків та російської Добровольчої армії генерала Антона Дєнікіна; двічі поранений.

На повстанчий шлях Сидір став у жовтні 1921-го на посаді ад'ютанта отамана Артема Онищука. Їхні загони діяли на території сучасного Тиврівського району Вінниччини.

За пів року весни 1922-го Андрущенко вже командує власним підрозділом, сформованого з селян Поділля. Боротьба проти московитів розгорнулася у лісах поблизу Пиляви та Михайлівки, проте сили були нерівними.

21 грудня 1922 року чекісти вистежили й затримали незламного отамана на околиці села Потуш. За пів року (6.VIII.1923) відбувся закритий суд, який виніс смертельний вирок — розстріл.

Слава про подвиги Сидора Андрущенка була навмисно стерта і прихована червоними окупантами. Лише Юрій Горліс-Горський у своїх «Спогадах» згадав щирого україскнього патріота:

«Пригадую собі струнку постать Сидора, у подертому селянському вбранні, босого, без шапки, з якимсь занадто ідеалістичним поглядом карих очей… Коли зачала судити його «надзвичайна сесія» Губсуду й головуючий, начальник Губ відділу ГПУ, Ліплєвський почав: «Іменем Української Соціалістичної Радянської Республіки об’являю засідання…», – Андрущенко його перервав: «Яке маєш право ти…, яке ви всі маєте право судити мене іменем Українського Народу, за який я віддаю життя?!».

Маємо пам'ятати своїх Героїв! Рівняймось на них.
Читайте також
Роковини смерті президента вільної Ічкерії Джохара Дудаєва
Світ
Ніколи не відмовлявся від бойових завдань, бо був дійсно сильним льотчиком
Війна
Вітчизні вірний до загину: бойовий Чин Олександра «Мамонта» Федорченка
Позиція
Джохар Дудаєв – незламний лідер вільної Ічкерії
Історія
«Останній Бастіон» вітає друга «Акбара» із Днем народження
Полтава
У ЗСУ розповіли про полеглого десантника Кобру та його рукопашний бій з окупантом
Війна