Доступ майбутніх поколінь українців до освіти — погіршується. Але владі до цієї проблеми, як бачимо, немає діла.
Без освіти немає майбутнього! Ці слова лунають наче поганий жарт у сучасній Україні.
У той самий час, коли КНР щорічно нарощує потенціал освіти та створює нові школи/коледжі/університети, в Україні відбувається цілком зворотний процес. Так звана реформа освіти передбачає чимало заходів, які мають наблизити освіту України до світових стандартів; наприкінці 2020 року Верховна Рада прийняла відповідний закон.
На практиці, зокрема реформа вищої освіти зводиться до урізання грошей на освіту та скорочення кількості навчальних закладів. Наприклад, примусово закривають філії вищих навчальних закладів по всій країні, а також відпрацьовують злиття кількох вишів в один.
На додаток до цього, стають більш жорсткими правила вступу до ВНЗ. Отже, доступ майбутнього покоління українців до освіти — погіршується.
Приходять на згадку різного роду теорії змови, за якими українці не мають бути надто розумними, аби працювати в аграрно-сировинній економіці. І нехай я не вірю в теорії змови, але мені як громадянину України незрозуміло, чому ми маємо заощаджувати на освіті, аби побудувати додатковий кілометр доріг.
Тепер подивімося, на що ми міняємо освіту майбутніх поколінь українців:
У дужках, можна побачити погано приховане бажання перерозподілити нерухомість та землю, яку займають численні університети. Виходить, що майбутнє України приносять у жертву заради... чого?
Парадокс полягає у тому, що чинний президент розраховує на голоси переважно молодих людей на наступних виборах. Цікаво, вони знають, що саме чинна влада позбавила тисячі українців можливості отримати освіту?
Гадаю, громадянський обов'язок усіх дорослих — розповісти ввечері 1 вересня своїм дітям, кому вони мають "подякувати" за власне майбутнє. А наступна влада має бути більш адекватною та зробити усе для конкурентоздатності українців у світі, де точиться гостра боротьба за Знання.