Триденні лохторальні процедури на московії дали бажаний путіну результат. Безальтернативний диктатор царюватиме наступні 6 років.
Нині можна впевнено стверджувати, що у теперішній ресурсній федерації «вибори» мають символічно-показний характер, націленого здебільшого на зовні. Країна-бензоколонка остаточно перейшла до розряду тоталітарних режимів плебісцитарного типу.
Це процес, а не одномоментне явище, якому всі ці десятиліття підспівувала як системна, так і позасистемна «опозиція». У 2030 році, якщо бункерний дід спробує дожити й утримати у своїх кістлявих руках владу, буде бюлетень із двома варіантами відповіді (так/ні) на запитання: чи підтримуєте ви путіна та політику, направлення на зміцнення величі РФ дозволено відповісти двома способами.
При цьому з-за кордону важко судити, наскільки глибокою і щирою є підтримка узурпатора жителями майбутньої постросії. Однак схильні вважати, що не менше половини населення бажають за краще підтримувати наявний status quo, просто тому, що не бачать альтернативи.
Діяльність незалежної, тим паче іноземної преси у РФ суттєво обмежена низкою заборон (каральними законами та залякуванням журналістів). На опитування громадської думки впливають побоювання відкрито висловлювати свої погляди, тому соціологічна статистка на московії — фікція, як і у часи СССР.
Є ознаки того, що війна проти України змусила деяких підданих згуртуватись навколо кремлівського бункерного діда, навіть якщо вони десь у душі вважають, що «всього цього не слід було починати взагалі». А проте, несподівано багато людей вишикувалися у чергу, щоби віддати свій голос на дільницях, посприявши надзвичайно високій явці.
Путінська система, як і пізньосовєцька, може виявитися крихкішою, ніж здається на перший погляд. Першого удару завдав ватажок терористичного угруповання «Вагнер», попрямувавши торік улітку у бік Кремля (деякі критики режиму розцінили це як початок розвалу РФ, який вони давно пророкували), цьогоріч збунтувалися національні республіки (Башкортостан, Саха-Якутія, Інґушетія, Даґестан), що доводить внутрішню слабкість країни-бензоколонки, підтримуваної виключно батогом і телевізором.
Також медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам про те, що геноцидна війна РФ проти України може стати тією іскрою, яка уможливить крах. Конфлікт не триватиме вічно, бо ресурси сторін вичерпуються.