Найточніші статистичні дані про число жертв Голодоморів можна знайти у працях дослідників Джеймса Мейса і Станіслава Кульчицького.
Про це на своїй сторінці у Facebook пише кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Геннадій Єфіменко.
За його словами, тісна співпраця двох вказаних дослідників Голодомору-геноциду почалася на тлі "перебудови" в СССР та дала свої плоди, які дехто, на догоду політичній кон'юнктурі, відверто спотворює.
«Джеймс Мейс у квітні 1988 році писав про недавно опубліковану статтю тоді ще, зрозуміло, совєцького професора Станіслава Кульчицького, що вона є великим зсувом в офіційній совєцькій позиції щодо Голоду 1932-1933 років, який після аналізу нових, недоступних раніше джерел сумнівів у тому, був визнаний жахливішим за масштабами від Голоду 1921-1923 років. Що ні в Кульчицького, ні в інших дослідників більше ніколи не виникало сумнівів.
У брошурі "1933: трагедія голоду" 1989 року, вже виходячи з полону "марксистсько-ленінської" історіографії, але ще не маючи доступу до результатів перепису 1937 року і майже не маючи результатів перепису 1939-го, Станіслав Кульчицький писав, що від голоду 1933 року найбільше постраждала Україна. Написав він і про і величезні втрати – 3 мільйони 531 тисяча осіб. Методика оцінок втрат базувалася тоді на хиткому підґрунті – на прогнозних показниках зі статті демографа Арсена Хоменка 1927 року. Власне, використовували ті джерела, доступ до яких був.
Уже за 2 роки, після відкриття архівів з результатами перепису 1937 року, Кульчицький відмовився від тієї методики оцінки втрат. Відтоді в оцінці втрат він завжди спирався на реально зафіксовані цифри (перепису, поточного обліку населення тощо). З 2010-х, коли питання про втрати було ретельно досліджено демографами, вчений завжди підкреслює, що підрахунок втрат – їхня прерогатива. Адже саме вони є фахівцями з питання підрахунку населення, в тому числі та втрат», – стверджує Геннадій Єфіменко.
Вітчизняний історик запевняє, що сучасні ревізіоністи Голодомору 1932-1933 років, зокрема представники української діаспори, вирішили відмовитися від загальноприйнятих і вже усталених розрахунків фахівців.
«Цифри втрат їх не задовольнили. Як аргументи – новітні ревізіоністи знову почали використовувати прогнозні показники того ж таки Хоменка, але зроблені вже не в 1927, а в 1932 році. Тобто в період комуністичного штурму і заборони інформування демографів про поточні результати обліку населення. Тоді для "стартових" (тепер вже на 1931-1932 рік) цифр бралася не реальна кількість населення, а така, яка мала б бути, якби приріст населення був таким же високим, як і в 1924-1927 роках. Тобто прогнозні показники Хоменка у 1932 базувалися не на практиці, а на владній ідеології.
Але це не все. Мешканка США Вікторія Малко, переказуючи уривок із брошури Кульчицького, написала таке: "У цьому памфлеті автор запропонував свою формулу і зробив висновок, що від голоду в Україні померло ЛИШЕ 3,5 мільйона осіб". Зі скану видно, що там "ЛИШЕ" і близько немає. Адже 3,5 млн – це страхітливо велика цифра втрат. Трагедія мільйонів вбитих людей. Але не для пані Вікторії Малко. Їй ця цифра не видається великою, бо це саме і тільки ВОНА пише про "ЛИШЕ 3,5 млн". Не думав, що у 2021 році таке можливе. Блюзнірство вищої міри», – підсумував свій допис історик Геннадій Єфіменко.
Між тим, як уже інформував "Останній Бастіон", на сайті Президента України з'явилася петиція щодо кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору.