Суддя Олена Гаврилова опановує новий вид експериментального правосуддя — без проведення судових засідань.
Нарешті в Україні розпочалася справжня судова реформа, про яку стільки волали професійні «громадські активісти». Уже запущено пілотний проєкт у Дніпровському районному суді м. Києва, де суддя Олена Гаврилова опановує новий вид експериментального правосуддя — без проведення судових засідань, а лише шляхом уважного розгляду прохань відповідачки. У такий екстравагантний спосіб суддя Гаврилова розглядає мій позов про спростування наклепів, які в соцмережах поширює стосовно моєї скромної персони суддя Верховного Суду Олена Кібенко.
Про те, що собою являє ця Кібенко, свідчить фільм, знятий кінокомпанією «СБУ пікчерз», пардон, Bihus.Info у вересні 2025 року, про те, як у Верховному Суді торгували справами. Герой фільму — «казначей» колишнього голови Верховного Суду Князєва — розповів історію про те, як суддя Кібенко, будучи на той час членом Великої Палати ВС, за 200 тисяч доларів організувала передачу росіянам рухомого майна (причальних контейнерних перевантажувачів) Морського торговельного порту «Чорноморськ». Ба більше, люди брешуть, що Князєв пішов на угоду з прокурором і розповів під протокол детективу НАБУ, як він ділив із Кібенко виручку від продажу цієї справи.
Утім, у Дніпровському районному суді Києва суддя Гаврилова розглядає інший сюжет із бурхливої «громадської» діяльності Кібенко. Позов до Кібенко я заявив у зв’язку з тим, що в лютому 2024 року, коли я перебував на Кураховському напрямку, «її честь» опублікувала на своїй фейсбук-сторінці наклеп, у якому стверджувала, що я — «інструмент росії в інформаційній війні України», а мій телеграм-канал «Записки пасквілянта» є анонімним, входить до «кремлівської мережі» та створений спецслужбами росії для дискредитації «найкращих представників громадянського суспільства».
Під цим «найкращим представником» Кібенко мала на увазі колишнього солдата 207-го окремого батальйону ТрО Шабуніна, стосовно якого за моїми заявами була зареєстрована низка кримінальних проваджень — за фактом ухилення від військової служби, використання завідомо підробленого військового квитка, отримання звання «молодший сержант» на підставі підробленої довідки про безпосередню участь у бойових діях тощо.
Як виявилося, професійні «громадські активісти» попросили Кібенко опублікувати наклеп на мою адресу та адресу адвоката Ростислава Кравця, який представляв мене як заявника у «справі Шабуніна». Кібенко відгукнулася на це прохання й обслужила «активістів», щоб вони поменше знімали фільми про її суддівський бізнес.
Після порушення справи за моїм позовом Кібенко не лише відмовилася видалити наклеп зі своєї фейсбук-сторінки, а й попросила суддю Гаврилову відмовити в позові на тій підставі, що поширений нею бруд вона вигадала не сама, а знайшла на сторінці «політтехнологині» Федорів, яка раніше за гроші Деркача та воєнної розвідки росії проводила місцеві вибори в Київській області, а зараз заробляє на життя «чорним піаром».
Але дізнатися в самої судді Кібенко, на якому смітнику вона знайшла цю Федорів і на яких підставах суддя Верховного Суду поширює бруд на адресу ветерана війни, неможливо. Бо суддя Дніпровського районного суду Києва Гаврилова ухвалила розглянути позов до Кібенко без проведення судового засідання та виклику сторін. Ось що ця попсуй-суддя написала в ухвалі:
«В той же час, в даній справі заявлені вимоги немайнового характеру, справа за своїм предметом та характером спірних правовідносин, в розумінні положень закону, не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи».
Звісно, виникає природне запитання: а що, так можна?
Звісно, суддя Гаврилова знає, що Європейський суд з прав людини своїм рішенням від 13 березня 2018 року у справі «Mirovni Inštitut v. Slovenia» встановив, що розгляд справ без виклику сторін допускається лише на стадіях, на яких судове рішення перевіряється на предмет дотримання закону й відповідності матеріалам справи (в Україні це стадія касаційного оскарження), і не може проводитися на тих стадіях, на яких сторони подають докази, а суд дає їм оцінку.
Але ухвалювати законне рішення Гаврилова не збирається й демонстративно обслуговує свою товарку Кібенко, яка не лише торгує справами в інтересах російського бізнесу (цим нікого не здивуєш), а й займається наклепницькою діяльністю.
Уявляю, як будуть здивовані судді Європейського суду з прав людини, коли до них урешті-решт потрапить справа про суддю-наклепницю з українського Верховного Суду.
На фото: суддя-наклепниця Кібенко та опублікована нею схема «кремлівської мережі» з моїм телеграм-каналом у центрі.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»