Україна не стріляє першою, бо всі сподіваються, що першими не нападуть. Аж ні – цим користуються! Щодня в стрічках новин бачимо «поранений», «вбитий». Чуємо цифри жертв, молодих рішучих молодиків, які пішли на варту країни і полягли, не вступаючи в рівний бій. Бо вони не мають права стріляти – угода ж.
Показова ситуація сталася сьогодні (6 серпня – ОБ). Не відкриваючи вогонь першими, московські окупанти вбили чотирьох морпіхів з калібру, який є забороненим тими самими мінськими угодами.
Скільки можна дивитися на все це і мовчати? Людей не повернути, геройськими званнями посмертно не стерти вічного скорбу з облич матерів. Це вже дістало. Йдучи захищати соборність, кожен готовий боротися до останньої краплі крові, але чи є ці втрати недаремними? Щось змінюється?
Ні! Україна продовжує капітулювати, хоча маємо мужність та сили дати відсіч, однак командують військом зовсім не справжні українці.