Про рудих квартирантів у головах політиків...
Хоч у чужій голові – немов у лісі, з певністю можна констатувати наявність, принаймні, однієї субстанції у голові путіна. Там стали на постій незнищимі упродовж геологічних епох прусаки: харчуються рештками звивин, надиктовують карколомні історичні концепції, верховодять внутрішньою і зовнішньою політикою РФ, спонукають власника місця перебування до екстравагантних дій. Одним словом – ватагують.
Бліда Міль була уражена тарганізмом головного мозку (діагноз наш – авт.) ще у кадебістських робітнях. Хвороба прогресувала з 2000 року, спершу проявляючись здебільшого у невинних вихватках – польотах наввипередки зі стерхами, пошуках амфор у морській безодні, оголенні торсу на людях, тимчасовому захопленні художньою гімнастикою тощо.
З роками гострі напади тарганізму почастішали, цареві все важче утримувати зв‘язок з реальним світом. Особливо чітко симптоматика психозу виявилася під час чергової зустрічі правителя з підданими – 30 червня таргани фактично вийшли з-під контролю. Бліду Міль понесло.
Біда в тому, що агресивне прусацтво підтримується глибинним народом путінського феоду, який теж у масі своїй сповідує совкові традиції підворіть. Дивіться, як ретельно організатори двадцятої з‘яви фюрера на очі підданого росіянства попрацювали над мільйонами криків душі!
Благання, запитання і фантазії ерзі з мокшею були відфільтровані до голого контексту. Саме тому фюрера неабияк схвилювала ціна на еквадорські банани, які в Липецьку дешевші моркви, а про долю убуцегареного громадянина Н., вину за 298 обірваних життів у збитому МН17, спершу витоптаний і висушений вояками, а потім залитий фекаліями Крим – ні слова.
Зате була Україна. У варіантах. Тут тобі й «недружній Зеленський», і «єдиний російський народ», і «зовнішнє управління», і майбутня «ґрунтовна стаття з нацистом Зеленським» у головній ролі, і закон про корінні народи як «зброю масового знищення».
Від тієї «кривої лінії» таке враження, ніби уся шоста палата хором ділилася маячнею. Та в ній чітко проступає мета маніяка – реанімація совєцької наддержави. І якщо неслов‘янам поки що не варто турбуватися про свою долю, камбек з «возз‘єднанням України» внесений путіним до найближчої агенди. (Вживаємо чужеземне слово задля привернення вашої уваги до чергового шедевру Василя Рибнікова «Володимир Зеленський пробує адженду»).
З явно викривленим путінським баченням світу погоджуються еталонні євромиротворці, бо сплять і бачать себе членами наглядових рад роснєфть-газпрому. І які претензії до спадкоємців Мюнхена-38? Макрон із Меркель ухекалися підтримувати настирного Порошенка, навіщо їм зайві клопоти, коли «найвеличніший фігляр» сам лізе до пащі крокодила?
Але чи здатен буде наш кобищанський дядько протистояти зазіханню путіна на його хату, якщо тупо, раз за разом обирає міським головою відвертого носія тарганізму?!
Це ми ще раз про Олександра Мамая. Цей ходячий розсадник прусацтва на восьмому році війни все ще не відає, який режим запанував у Криму! Він, бачите, не може «політично» визначитись з «путінським режимом», бо «не був у Криму і не знає, який там режим»! Що це – брак освіти, комсомольське виховання, набута українофобія?
І допоки Кобищани перевірятимуть на собі справедливість закону Мерфі: «Гроші і глупство дають найбільше шансів на перемогу на виборах», таргани з голів путіних, зеленських, мамаїв диктуватимуть нам свої закони. По понятіям.