Тихою сапою і великою грошвою

Вже завтра, у четвер 10 квітня, у Стамбулі відбудуться перемовини між США та РФ. До Туреччини з'їдуться делегації двох автократів.

У США всіляко підкреслюють, що зустріч стосуватиметься виключно відновлення роботи посольств, а не на нормалізації двосторонніх відносин у цілому. Хоча з урахуванням нещодавнього візиту Кірілла Дмітрієва, де йшлося якраз про економічні проекти, — це якраз про двосторонні відносини.

Логіка дій РФ зрозуміл — Кремль хоче поверх реалій війни та забалакуючи перемир'я, налагоджувати співпрацю з США, business as usual тощо. Навіщо це США, враховуючи те, що навіть Дональд Трамп визнав затягування переговорного процесу з боку РФ, — незрозуміло.

Трамп говорив, що хоче бути миротворцем й упередити третю світову війну, але передумови глобального протистояння лише наростають. Адже питання стримування та питання шантажу на рівні глобальної системи правил не вирішено.

За минулі роки, особливо після повномасштабного вторгнння РФ, ми спостерігаємо два наступні процеси:

• з одного боку, ядерний шантаж Москви прискорив процес розробки ядерної зброї (до офіційних 5 країн може додатись ще 5 неофіційних, зокрема Іран як п'ятий із неофіційних, і ми зараз бачимо напружену переговорну лінію США), що демонструє зростання загроз;
• а, з іншого боку, в умовах недієвості міжнародного права проти агресій питання ядерної парасольки (її поширення на безядерні країни), —все частіше звучить як одна із гарантій (Стаття 5 Договору НАТО вже не виглядає достатнім аргументом).

У цьому сенсі підхід business as usual поряд із військовим шантажем РФ, який зберігається, — це якраз про силу без правил. А значить, мотивацію для подальшого нарощування ядерного потенціалу і «нагрівання» світової системи.