Амбіційний план перебудови глобальної системи через «Раду Миру».
Схоже, що Трамп вирішив не просто зруйнувати систему міжнародних відносин — він має намір повністю перебудувати її під себе.
Ініціатива Трампа щодо створення так званої «Ради Миру» (Peace Council), зосередженої навколо крихітної Гази, вказує на те, що господар Білого дому бачить себе не просто лідером США та Заходу, а імператором світу з необмеженими повноваженнями.
І це не метафора і не фантазії журналістів. Це стратегія, коріння якої йде в його «Америка понад усе» та угоди на кшталт «Авраамових угод», що еволюціонували у щось набагато амбітніше й авторитарніше.
Газа як каталізатор глобальної перебудови
Події навколо Гази — від газових родовищ до затяжного конфлікту — стають тригером радикальних змін у міжнародній архітектурі.
Трамп руйнує старий порядок і намагається створити альтернативу ООН. І це не перебільшення: ООН із її бюрократією та правом вето привілейованої групи членів давно дратує багато країн.
Ще під час першої каденції він скоротив фінансування організації, звинувачуючи її в упередженості та неефективності. Тепер, у 2026 році, враховуючи ескалацію на Близькому Сході, Трамп пропонує «Раду Миру» як нову платформу, де рішення приймаються не консенсусом, а під його особистим контролем.
Ключовий елемент — структура ради. Згідно з проєктом статуту, Трамп призначається першим президентом ради і отримує право вирішувати, кого запрошувати до членства.
Запрошення вже розіслані приблизно 60 країнам, включно з такими великими гравцями, як Туреччина під керівництвом Ердогана, та окремим доволі суперечливим фігурам, на кшталт колишнього прем’єра Великої Британії Тоні Блера.
Членство кожної країни обмежене трьома роками, з продовженням виключно за рішенням самого Трампа. А для «привілейованих» — тих, хто внесе не менше 1 мільярда доларів у перший рік — ці обмеження знімаються.
Ці кошти, до речі, контролюються особисто головою Білого дому. Звучить як імператорський декрет? Саме так: Трамп не просто лідер, він — верховний арбітр, що розподіляє владу та ресурси.
Імператорські повноваження: від фінансів до геополітики
Аналізуючи плани Трампа через призму його минулих дій, видно їхні контури. Він використовує тарифи як зброю, змушуючи союзників, таких як ЄС та Канада, переглядати торгові угоди.
Тепер це масштабовано глобально. «Рада Миру» — це не альтруїстична ініціатива; це інструмент акумуляції фінансових ресурсів під особистим контролем Трампа.
Цікаво, що навіть «священній корові Ізраїлю» пропонується стати в ряди ради, хоча без власного гешефту сіоністська мафія, яка закріпилася в ешелонах влади США, навряд чи залишиться.
Як пишуть ЗМІ, один із чиновників Білого дому заявив:
«Якщо Нетаньяху хоче, щоб ми займалися Сектором Гази, це буде зроблено відповідно до наших методів. Нетаньяху може продовжувати свою політику, а ми продовжимо рухатися вперед із нашим планом, і в нього практично не буде влади нам протистояти».
Це пряма демонстрація імператорського стилю і ігнорування навіть найближчих союзників. Раніше Нетаньяху висловив невдоволення тим, що Білий дім нібито не консультувався з Тель-Авівом щодо складу ради. А деякі керівники сіоністського режиму навіть погрожують відновленням різанини в Газі.
Трамп відкрито позиціонує себе як глобальний лідер у імператорському стилі, де США — не рівний серед рівних, а домінуюча сила.
Нагадаємо його критику НАТО: «Вони повинні платити більше». Аналогічно, у «Раді Миру» вступний внесок — 1 мільярд доларів — це не внесок, а данина.
Дії Трампа вписуються в загальний контекст його гасла «зробити Америку знову великою», але з суттєвим нюансом — за рахунок інших країн. Ресурси Гази (найбільші газові родовища) повинні стати частиною великої політики, де Трамп вирішує, хто виграє.
Для Гази також задіяний трендовий наратив західної пропаганди, придуманий для ісламських країн — «уряд технократів».
У Сирії цей наратив був успішно впроваджений у свідомість виснажених тиранією сирійців, зокрема повстанців, які починали боротьбу за Шаріат, але сьогодні стали адептами «технократичного режиму», який має «відродити Сирію».
Палестинські «технократи» у виконавчому комітеті — це тактичний хід, щоб залучити мусульманський (арабський) світ, але під строгим наглядом США.
Проте така «імператорська» модель несе ризики. Вже зараз ідеям Трампа протистоять одразу кілька країн, координуючи зусилля щодо зриву статуту «Ради Миру».
Китай і росія, ймовірно, побачать у цьому загрозу своєму впливу в ООН. Навіть близькі союзники можуть вагатися, якщо побачать у Трампі не партнера, а сюзерена. Що, втім, не турбує господаря Білого дому. Судячи з останніх подій, Трамп має намір просувати свій неоімператорський проєкт усіма доступними способами.
Усі, хто знає Трампа, впевнено заявляють, що він завжди ставив особисту лояльність вище інституцій, і ця рада — кульмінація такого підходу.
Наслідки для світового порядку
Якщо «Рада Миру» реалізується, ми побачимо фрагментацію глобальної системи. ООН може зійти зі світової політичної сцени, як Ліга Націй у 1930-х, а Трамп — de facto стане імператором, що диктує правила від Близького Сходу й Європи до Америки.
Трамп прагне послабити або зруйнувати багатосторонні інститути, де США «платять за всіх», і створити альянси під американським протекторатом. Однак прагнення Трампа сісти на імператорський престол і створити Римську імперію XXI століття може замість нового порядку спровокувати новий хаос.
Порушення балансу сил, розвал альянсів і гіпертрофовані імперські амбіції можуть спровокувати ескалацію та поширення конфліктів, а не їх вирішення.
Трамп позиціонує себе візіонером у ролі Цезаря сучасності. І маленька Газа в цьому дійстві стає ареною великої гри.
Чи зможе Трамп одягнути на себе корону імператора нового Риму, чи його амбіції стануть причиною падіння та хаосу, покаже найближчий час. Але очевидно одне — все, що ми знали про міжнародні відносини та порядок, більше не існує.