Created with Sketch.

ТРОЯНСЬКИЙ БУРАТІНО КРЕМЛЯ

13 липня, 16:08

Технологія реваншу

А давайте не будемо тішити себе марними ілюзіями, не самозаспокоюватися, що ми вже — європейська держава, що всі негаразди позаду, і коли наступний президент нас не влаштує — ми демократичним способом оберемо іншого.

Зупиніться, відкиньте емоції, вдихніть повітря і зосередьтеся.
Відчуваєте?

Це ще повітря свободи, надій та планів на майбутнє, але в ньому вже помітні флюїди чогось іншого — тривожного, зверхнього, мстивого.

Так пахне реванш.

Я не буду камуфлювати це слово. Я говоритиму прямо й відверто:

Прямо зараз — за полум’яними та інфантильно-емоційними штампами на кшталт «новає ліцо», «хуже нє будєт», «уходіт старая епоха» — ми самі, своїми руками, привели до влади реваншистів: бувших регіоналів, відсторонених від потоків олігархів і тих, хто всі ці роки мріяв помститися за Майдан, але сидів тихо.

А наші президентські вибори 2019 року мають усі шанси залишитися в історії України першими і останніми найбільш демократичними виборами.

Ми стали мішенню потужної інформаційної атаки, маніпуляцій та підміни понять.

Для реваншу використано всю медіапотугу олігархічних ЗМІ при фінансових вливаннях іззовні.


Як до цього дійшло?

І як ми примудрилися пропустити інформаційний удар?

Є кілька причин:

  1. У умовах гібридної війни наш північно-східний сусід ніколи не припиняв атакувати наш інформаційний простір: «хунта», «фашисти», «бендєравци» і «правасєкі» плавно трансформувалися у «вайна вигадана Парашенку», «на Украінє прішлі к власті такіє жє алігархі», «ми к укрАінцам харашо атносімся, пусь ані памєняют власть і мєжду намі всьо будєт харашо».

  2. Прагнення відсторонених від корупційної «кормушки» бізнес-груп до реваншу та їх злиття у затяжному поцілунку з ворогом: «шокаладний барига», «Роттердам+», «бізнес на краві», «врах нє в Крємлє, а на Банкавай».

  3. Прорахунки і помилки, що дозволили використати їх не лише для дискредитації влади, а й для дискредитації цінностей Майдану: «і за ета стаял Майдан?», «знал би, што будєт вайна — нє вихаділ би на барікади», «лучше бил би Януковіч».

  4. А завершили цей акт групового суїциду наша нетерплячість, наше прагнення всього й одразу, вкупі з дезорієнтацією, безвідповідальністю, емоційною втомою та елементарною лінню розбиратися в причинах і наслідках: «нічєво нє мєняєтса», «а вот долар бил па 8», «всє ані там адінакавиє», «так єщьо нікагда нє варавалі».


І, як наслідок, у кілька етапів задіяли таку технологію:

Дія перша. Нагнітання
Під впливом зовнішньої агресії суспільство дуже електризується — це й використовують зацікавлені ЗМІ: негативні новини, зведення з фронту, побутові конфлікти, смерті й трагедії додають «трешу». У неймовірних обсягах день у день, рік у рік продукується негатив, за яким неможливо побачити навіть натяк на щось хороше.

Дія друга. Каналізація
Перенаправлення негативу, що накопичується, у потрібному напрямку — на владу, «недолугих чиновників» і, як наслідок, дискредитація держави та державних інституцій.

Дія третя. Розщеплення
Поляризація суспільства: «ми — хороші», «вони — погані». Технологія ще Юлія Цезаря.

Дія четверта. Створення позитивного образу
Береться відома медійна особа, що асоціюється з гумором і легкістю, та запускається проєкт «Слуга народу» — серіал, у якому закріплюються пропагандистські наративи та популістські гасла. Суспільство остаточно ділиться на «нас» — чесних, класних і прогресивних, і «їх» — крадіїв, брехунів, людей із минулого. Головний герой — «наш», мрія про ідеального керівника.

Дія п’ята. Підміна
Реальність заміщується образом, голограмою, симулякром: кандидат у президенти, якого не існує в природі. Немає ані досвіду, ані команди, ані позиції. Лише позитивний серіальний образ. Партія — теж симулякр.

Це супроводжується агресивною поляризацією («зробимо їх разом», «прийде весна — саджати будемо», «парахаботи») та підміною акцентів: замість війни, безпеки, реформи — увага відводиться на понти, аналізи, хамство.

Дія шоста. Реваш, або операція «Назад у стійло!» (триває)


Ким насправді є ЗЕленський?

Зе — не герой. І навіть не зрадник. Це персонаж. Медійний продукт, що потрапив у струмінь. Його вивели в президенти. Він не очолював Майдан, не пройшов війну, не мав політичного бекґраунду.

Він — троянський кінь, що під виглядом надії та позитиву відкрив браму реваншистам.
Причому, можливо, навіть не до кінця усвідомлюючи це.

Він — фасад.
І за цим фасадом уже відновлюється вплив старих бізнес-груп, «смотрящих», які весь цей час сиділи в засідці. Вони вже зайшли у владу.

За цим фасадом — підконтрольні ЗМІ, які штампують брехню, наративи про «єднання» і «мир за будь-яку ціну».

За цим фасадом — «миротворці», які готові здати позиції, землю, ідею.

За цим фасадом — «відновлення відносин із росією», спроби переглянути мовне законодавство, поставки води до Криму, «компроміс із Донбасом» і «позаблоковий статус».

За цим фасадом — олігархи, які повертаються до схем.

За цим фасадом — реванш.


Цей фасад ми побудували самі.

Забувши, скільки крові ми вже заплатили.

Забувши, що у війни не буває перемир’я — є або поразка, або перемога.

Забувши, що «наших там нема» — це про тих, хто зрадив.

Забувши, що Україна — це не серіал, не шоу, не концерт.

Це країна.
Це ми.
Це — я і ти.

І все, що ми маємо, — це досвід, пам’ять, гідність і віра.

А ще — свобода.

Автори: Ярослав Денека, Іван Сімочкін

Читайте також
Втрата державності? Чому мовчить пудель з МЗС?
Війна
Польща видворила з країни 15 громадян України
Політика
Від мобілізації до мітингів: схема перекладання відповідальності на військових
Опінії
Глава розвідки США розкрила в соцмережах імʼя агентки ЦРУ, яка працювала під прикриттям
Політика
Фінляндія та Польща думають над відновленням боліт для захисту від російських танків
Світ
Чому безпекові гарантії для України можуть стати пасткою
Опінії