На тлі російської геноцидної війни у деяких громадах Полтавщини досі жевріє смердючий дух комунізму. Закони владі не писані.
Яскравим доказом слугує шабаш у Лубнах присвячений 36-й річниці початку виведення окупаційної Совєцької армії з Афґаністану. Напередодні до пам'ятного знаку горезвісним «воїнам-інтернаціоналістам» (попередникам рашистів — прим. ред.) у середмісті принесли квіти.
Захід відвідали представників органів місцевого самоврядування Лубенської громади, ветерани-афґанці та громадські діячі, котрі «хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих у тій війні». Це був конфлікт, який розпалила Москва, щоби загубити на чужині понад 160 тисяч життів українських чоловіків, 3000 з яких повернулися на батьківщину у цинкових трунах.
Лубенська влада намагається виправдати шабаш наступним пасажем: «Події 36-літньої давнини тепер потребують переосмислення. Війна заради контролю СССР над частиною Центральної Азії, — військова агресія, жертвою якої стали щонайменше півмільйона мирних жителів. Це був один зі злочинів комуністичного режиму, який забрав життя тисяч українців на чужій землі, за чужі ідеї та інтереси».
Справді «золоті слова», в які депутати та чиновники органу місцевого самоврядування Лубенської громади не вірять. Для них ніби не існує законів про декомунізацію та деколонізацію, але є пам'ять про «червоних українців» — мовчазних співучасників воєнної агресії проти вільного Афґаністану.
Крім того, як уже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», селянам Гадяцької громади байдужа українізація. На жаль, як доводить історія, депутати із чиновниками — дзеркало суспільства.