Головні безпекові дискусії в Європі точаться довкола ймовірного повернення у Білий дім Дональда Трампа. Результати виборів у США непевні.
Після десятиріч перекладання відповідальності за європейську безпеку на плечі американців у Старому світі раптом настало усвідомлення, що може трапитися так, що європейська безпека буде залежати винятково від європейців. І сталося це у найскладніший після Другої світової війни час.
Тобто тоді, коли випробовується єдність європейців та дієздатність НАТО агресією росії, яка прагне розколоти Захід. Але хороша новина в тому, що складність викликів добре розуміють ключові європейські країни, серед неключових — теж є таке розуміння, виняток хіба Угорщина і, з певними застереженнями — Словаччина.
Але навіть у Нідерландах, де на нещодавніх виборах перемогли праві популісти, головнокомандувач армії Мартін Війнен заявляє, що «треба готуватися до можливої війни з росією». І саме тому Європа озброюється.
Озброюється так, щоби у випадку війни не залежати від можливого непрогнозованого президента США, якщо, не приведи Господи, ним знову стане Трамп. Європа відновлює військові виробництва та вважає поганим тоном заяви про поновлення співпраці із путіним.
Погана новина у тому, що це усвідомлення, як і виробництво зброї відбувається, ну, дуже повільно. Європі «не горить», і тому все відбувається зовсім не в темпі реальної війни, в якій, перебуває, зокрема, Україна; а відбувається крок за кроком, хоч впевнено, але по-європейськи бюрократично і неквапно.
Однак Україна все-таки отримує від того свої результати:
У світлі перспективи повернення Трампа Україна дуже потребує підтримки Європи, але іронія у тому, що і Європі тепер ще більше потрібна підтримка України. Бо поки у США тривають дискусії наскільки США готові стати на захист європейських партнерів у разі війни, Україна вже стримує російську агресію, — відтягуючи день зіткнення дикунської орди з вишуканими демократіями Старого світу.