У світі спостерігається глобальний регрес демократії

Кількість автократій нині охоплює 46% світового ВВП, тоді як у кульмінаційну мить попередньої демократизації у 1992 році – всього 25%.

Про це йдеться у щорічному звіті від фахових аналітиків міжнародної правозахисної організації "V-Dem Institute", передає інформаційна агенція "Останній Бастіон".

Зазначається, що ключову роль у такому приголомшливому зсуві відіграло зростання економіки комуністичного Китаю, який беззупинно роками поглинає людські, природні та інші ресурси.

Проте швидко зростає економічний вплив інших закритих автократій (В'єтнам, Катар), електоральних авторитаризмів (Анґола, Єґипет, Малайзія), ба навіть економічно великі країни, як Індія та Туреччина, перейшли з розряду електоральних демократій в електоральні автократії.

Водночас, залежність демократій у торгівлі від автократій за останні 30 років подвоїлася – якщо тенденція останніх десятиліть збережеться, то автократії незабаром стануть домінуючими у світовій економіці.

Назагал аналітики називають кілька чинників, які відігравали ключову роль у 8 випадках прогресу демократизації із 10:

1. Великомасштабна масова мобілізація проти чинного президента. Так, у Молдові у 2014 році масові протести спалахнули після викриття фактів кричущої корупції владної еліти.
2. Здатність судової влади протистояти спробам її підпорядкування з боку виконавчої. Так, у Словенії прем'єр-міністр Янез Янша намагався змістити баланс сили на користь уряду та посилити вплив на судову владу, проте мобілізація громадян та опозиції не дозволила це зробити, і партія Янша програла вибори. У ці дні аналогічне протистояння ми спостерігаємо в Ізраїлі.
3. Поєднання опозиції з громадянським суспільством. Так, у Північній Македонії у 2015 році опозиція та неполітичні НКО виступили єдиним фронтом після розкриття інформації про прослуховування урядом телефонних розмов.
4. Перемоги на виборах, які спричинили зміну влади та міжнародна підтримка демократичних тенденцій.

Між тим "Останній Бастіон" вважає за потрібне нагадати читачам про те, що найважливішою одиницею політичного життя є колектив людей, кожен з яких мусить володіти землею, захищати свою державу та брати участь у прийнятті важливих рішень.