Основні сутності громадянина
Античний світ досі маловивчений попри заглибленість у тематику фахових науковців. Нині люди ще й обходять стороною здобутки еллінів.
Згадаймо про демократію, політію та інститут громадянства. Останній, до речі, потребує прискіпливої уваги, адже відрізняється від сучасного нам уявлення.
- Перша сутність громадянина: наявність власності.
Для античної цивілізації є така специфічна форма розуміння економічної діяльності людини як "автаркія", тобто – самодостатність. Звідси, економічно незалежною людиною може бути тільки людина, яка виробляє все необхідне у власному господарстві, в першу чергу на земельній ділянці.
Території грецьких полісів були незначними, то розширюватися вони могли лише коштом своїх сусідів. А оскільки сусідні поліси були приблизно однакової мілітарної сили, то досить швидко виявилося, що шлях зовнішньої експансії є неможливим.
І це означало, що земельна власність усередині полісу не могла зростати, тому право на землю, було тільки у громадян. А на той час грецькі поліси, як правило, складалися з двох основних частин: це міський центр і навколишня сільськогосподарська територія.
Звичайний типовий грецький поліс займав територію приблизно 100-200 км², а було ще багато полісів набагато меншого розміру. Але, наприклад, Атени займали 2,5 тисячі км², а Спарта (коли вона володіла сусідньою Месенією), – 8,4 тисячі км².
Після Великої грецької колонізації (коли греки поширилися по всьому Середземномор'ю та Причорномор'ю), Ойкумена нараховувала 1035 грецьких полісів! (Якщо порівняти з тим, що зараз в ООН десь трохи більш як 200 держав).
Тому кількість громадян у грецьких полісах була досить обмеженою. Афіни, у другій половині V століття до Різдва Христового при населенні у 200 тисяч осіб налічував приблизно десь до 40 тисяч громадян. Усередині окремого поліса були приватновласницькі відносини.
Так, людина могла здати свою землю в оренду, могла її продати, вона могла взагалі не займатися землеробством на своїй ділянці. Але тільки громадяни могли мати доступ до цієї землі.
Будь-який іноземець, навіть маючи гроші, ніколи ні за яку суму не міг придбати земельну ділянку на чужій території. Причому це стосується не тільки земельних наділів, а й взагалі нерухомості; тому античну форму власності можна визначити як приватну власність, обмежену рамками поліса.
Саме економічна незалежність громадянина в античному суспільстві й вважалася необхідною передумовою політичної свободи, звідси походить, що поліс може складатися лише з незалежних та самодостатніх власників. Отже, перша властивість громадянина давньогрецького поліса: право на володіння землею та економічна самодостатність.
- Другий момент – захист свого поліса.
Це дуже важлива характерна ознака: всі громадяни-чоловіки протягом свого життя є гарантами існування свого поліса. Тобто, кожен громадянин є воїном.
Тому громадянин, який не захистив свій поліс, звичайно, міг виїхати в інший грецький поліс, але в іншому полісі він би ніколи не зміг отримати статус громадянина. Оскільки стати громадянином можна було тільки за народженням він міг би займатися будь-якими справами – ремеслом, торгівлею, але з точки зору грека він був неповноцінною людиною.
У зв'язку з цим втрата громадянського статусу для грека практично дорівнювала втраті сенсу життя, тому на війні він захищав свій громадянський статус, свою землю, свою сім'ю, могили своїх предків. Тож друга властивість, – усі громадяни це воїни, які захищають свій поліс.
- І третя категорія, яка характеризує статус громадянина – участь в політичному житті.
Кожен громадянин мав право брати участь у роботі законодавчого органу – народних зборів. У принципі, участь у політичному житті була правом, але не обов'язком.
Аристотель, зазначає, що «людей пов'язують різні форми спілкування». Проте найвища форма спілкування – це форма політична, тобто участь людей у політичному житті, тому людей, які добровільно відмовлялися від участі у політичному житті, на відміну від polites – громадян, називали idiotes – "приватні люди"; це не каралося, але це й не схвалювалося суспільством.
Людина, якій все одно, як живе її поліс, якій все одно, які закони приймаються в цьому полісі, є більш небезпечною, ніж ворог. Таким чином, найважливішою одиницею політичного життя був поліс – тобто, колектив людей, кожен з яких володів землею, захищав свою державу та брав участь у прийнятті важливих рішень.
