Учені з лабораторії BARKS при Університеті Лоранда Етвеша (Угорщина) намагаються з’ясувати, чи можна навчити собак вимовляти слова.
Їхнє дослідження покликане не просто задовольнити цікавість, а допомогти зрозуміти, як у людей еволюційно виникла мова та які когнітивні й фізіологічні механізми стоять за цим унікальним умінням.
Дослідження опубліковане в науковому журналі Biologia Futura.
Доктор Тамаш Фараго, керівник проєкту, пояснює: «Ми не можемо відтворити умови, в яких зародилася людська мова, тому порівняльні моделі, такі як собаки, мають вирішальне значення. Вивчення їхніх комунікативних здібностей допомагає зрозуміти ранні етапи формування мовлення у нашого виду».
На перший погляд, ідея «навчити собак говорити» може здаватися фантастичною, але дослідники підкреслюють — це серйозне наукове питання. Мова — складний процес, який вимагає не лише розвиненого мозку, а й точно скоординованої роботи дихальних, гортанних і артикуляційних органів.
Собаки, як виявилося, вже мають частину необхідних умов. Вони чудово розрізняють звуки, розуміють десятки слів, реагують на інтонації й навіть здатні розпізнавати знайомих людей за голосом. Деякі експерименти показали, що тварини можуть контролювати рухи гортані та відтворювати широкий діапазон частот — хоч і не з тією точністю, як люди. Це свідчить про наявність певної «вокальної гнучкості», потенційно здатної до імітації елементів людської мови.
Однак головна причина, чому собаки досі не «заговорили», може бути соціальною, а не біологічною. Люди розвинули мову як інструмент співпраці у складних групових завданнях. Натомість собаки вже чудово координуються без слів — через погляд, рухи, запахи та звуки. Еволюційної потреби у мовленні в них просто не виникло.
Попри все, учені наголошують: навіть якщо технічно собаки колись зможуть імітувати людську мову, не варто примушувати їх говорити. Такі експерименти порушують етичні межі й можуть призвести до «зловісної долини» — психологічного ефекту, коли нелюдська істота, яка говорить, викликає відторгнення.