Дефіцит перехоплювачів Patriot змінює характер повітряної війни.
Ніч проти 1 серпня 2026 року стала черговим жорстким нагадуванням про те, що повітряна війна проти України перейшла в якісно нову фазу.
За даними ЗСУ, росія застосувала 35 ракет, із яких 27 — балістичні («Іскандер-М» і ракети комплексів С-400). Українська ППО збила лише дві ракети, зокрема одну балістичну.
Головного удару було завдано по Києву: загинули дев’ятеро людей, постраждали понад 30, пошкоджено житлові будинки, школу, посольство Литви та об’єкти інфраструктури.
Зеленський визнав:
«Лише одну балістичну ракету сьогодні вночі вдалося збити просто тому, що немає ракет для Patriot». Він наголосив, що відсутність перехоплювачів «заохочує росію завдавати таких ударів».
Аналогічна картина спостерігалася напередодні — 30 липня: із дев’яти балістичних ракет перехопили лише одну, тоді як результат протидії крилатим ракетам залишався прийнятним — 54 із 61.
Цикл дефіциту: липень 2026 року
Ситуація на початку липня мала майже такий самий вигляд. 2 липня ППО збила чотири з 24 балістичних ракет, 6 липня — жодної з 23–29, за різними оцінками. Потім були майже нульові результати.
Після заяв Зеленського про швидке постачання нової партії PAC-3 ситуація ненадовго покращилася: 14 липня — п’ять із восьми, 16 липня — три з восьми, 26 липня — п’ять із семи. За підсумками однієї з атак у середині місяця повідомлялося навіть про перехоплення 17 «Іскандерів», ракет С-400 і «Цирконів».
До кінця липня запас, вочевидь, знову було вичерпано.
За оцінками, у липні росія випустила близько 126 балістичних ракет, із яких перехопили 36 — тобто приблизно 29%.
Три з чотирьох ракет проривалися. Для порівняння: проти крилатих ракет і дронів українська ППО продовжує демонструвати високий відсоток ефективності.
Військові експерти сформулювали суть проблеми: PAC-3 залишається практично єдиним надійним засобом перехоплення балістичних ракет. Без перехоплювачів кількість влучань обмежується насамперед темпами російського виробництва.
Наслідки: не лише житлові квартали
Дефіцит уже має конкретну ціну. У липні балістичні ракети уразили склад боєприпасів підприємства «Української оборонної промисловості» у Вишневому — 6 липня сталася потужна детонація.
24 липня дві ракети вдарили по майданчику в Київській області, де асоціація «Армада» проводила закриту демонстрацію озброєнь. Значних втрат зазнали представники оборонної галузі та військові.
Знищено київський завод американської компанії Terminal Autonomy, який виробляв далекобійні ударні безпілотники AQ-400 Scythe та AQ-100 Bayonet.
росія цілеспрямовано збільшує частку балістичних ракет в ударних пакетах і зменшує частку дронів — це класичне використання слабкого місця противника.
Поки українська ППО відносно ефективно працює проти «Гераней» і крилатих ракет, балістичні ракети прориваються майже безперешкодно.
Політичний контекст: обіцянки, сумніви та промислова реальність
Криза перехоплювачів наклалася на невизначеність у Вашингтоні. На саміті НАТО в Анкарі 8 липня Дональд Трамп заявив про готовність надати Україні ліцензії на виробництво ракет для Patriot.
28 липня під час зустрічі в Білому домі це питання обговорювали знову. Зеленський говорив про «хорошу зустріч» і прогрес. Однак уже 31 липня Трамп заявив, що «не впевнений» у переданні ліцензій, наголосивши, що «таку технологію складно віддавати» і що «люди, яким її надають, можуть колись обернутися проти вас».
Навіть якщо ліцензії буде надано, експерти оцінюють термін запуску реального виробництва щонайменше в один рік, а найімовірніше — у декілька років. Це не розв’язує проблему найближчих місяців і зими.
Глобальний дефіцит перехоплювачів поглиблюється наслідками війни з Іраном, яку розпочав «Ізраїль», перетягнувши на себе всі наявні запаси перехоплювачів: американські й «ізраїльські» арсенали суттєво спорожніли, а виробництво PAC-3 залишається вузьким місцем.
Україна просить не лише ліцензії, а й екстрені постачання. Трамп відмовився від пакета з 300 перехоплювачів. Київ паралельно вивчає можливість агресивніших ударів по пускових установках та інфраструктурі на російській території, зокрема з використанням Starlink та інших засобів, розуміючи, що за нинішніх запасів перехоплювати кожну ракету в повітрі неможливо.
Стратегічні висновки
Те, що ми спостерігаємо, — це вже не просто нестача боєприпасів. Це прояв промислового характеру сучасної війни. росія нарощує виробництво відносно дешевих балістичних ракет і використовує їх як інструмент військового, політичного та психологічного тиску.
Україна і Захід опинилися в пастці асиметрії: перехоплювач PAC-3 коштує в рази дорожче і виробляється значно повільніше, ніж ракета, яка атакує.
Без швидкого збільшення постачань або радикального розширення виробництва — у США, Європі чи на території України — Київ буде змушений дедалі жорсткіше визначати пріоритетність об’єктів захисту.
Столиця, ключові оборонні підприємства та енергетична інфраструктура конкуруватимуть за обмежені ресурси. Це створює додаткові ризики для цивільного населення та підриває моральний ресурс суспільства.
Повітряна війна 2026 року дедалі більше нагадує змагання не лише військових технологій, а й військово-промислових комплексів та політичної волі.
Поки перехоплювачі залишаються в дефіциті, кожен новий масований удар підтверджуватиме просту й жорстку тезу: відсутність ракет для Patriot безпосередньо стимулює росію продовжувати та посилювати балістичні атаки.
А ціна цього стимулу вимірюється не лише людськими життями та зруйнованими підприємствами, а й становищем на фронті.