Бійці «Інтернаціонального Легіону» — контрактники. Але як і українці, вони відважно воюють, отримують поранення і гинуть за Україну.
Вищому військовому командуванню слід замислитися над забезпеченням ротації наших захисників користуючись із більшої кількості легіонерів-іноземців. Із такою пропозицією виступив вітчизняний військовий експерт, медіааналітик і громадський діяч Назар Приходько.
За його словами, збільшення кількості іноземних воїнів у лавах Сил оборони України допоможе зменшити навантаження на вітчизняну економіку, а також послабити рівень мобілізації українських чоловіків. Адже на відміну від росії, в Україні давно наявна демографічна криза, яка з війною тільки посилилася.
«Український Інтернаціональний Легіон функціонує від початку повномасштабної війни. Доля легіонера — сувора. Думаю, багато хто з вас чув тези, зокрема від представників американського та британського військово-політичних істеблішментів про те, що їхні громадяни тут не воюють. Згідно з нормами міжнародного права — так і є. Річ у тім, що легіонер, вдягаючи на себе військову форму іншої держави, de jure виходить з-під юрисдикції своєї батьківщини, бо стає найманцем, а найманців за конвенцією навіть в полон можна не брати, тому й отак.
Та факт залишається фактом: до нас їдуть звідусіль! От вам перелік країн, з яких до нас їдуть легіонери, при тому наведу я приклад лише тих, представники яких загинули: США, Велика Британія, Швеція, Польща, Естонія, Азербайджан, Фінляндія, Румунія, Італія, Бразилія, Еквадор, Чилі, Перу, Канада, Австралія. Я не впевнений, що когось не забув, та все одно — даного переліку вистачить для того, аби показати всю широту географії, при тому, як ви прекрасно розумієте, мова тут йде не про представників нашої діаспори, а саме про іноземців.
Паралельно з цим, є окремі батальйони та з'єднання, які не входять до Легіону, а підпорядковуються іншим нашим силовим структурам: «Полк Кастуся Каліноўскага», «Батальйон імені Джохара Дудаєва», «Батальйон імені Шейха Мансура», «Легіон Свобода Росії», РДК, «Сибір» тощо... Себто, легіонери є звідки хочеш і які хочеш. Відтак потрібно розуміти ще одну вкрай важливу річ: коли гине легіонер — не гине хтось з України, бо кожен легіонер по факту заміняє на фронті когось із громадян України», — зазначив Назар Приходько.
Насамкінець додамо, що Зе-владі подібні ініціативи аж ніяк не вигідні. Бо значно дешевше мобілізувати умовного Миколу з Ковалівки та силою запхнути у поспіхом сформований штурмовий підрозділ для «м'ясної атаки» на ворожі укріплення на Мелітопольському напрямку.
На превеликий жаль вітчизняні чиновники не думають про майбутнє економіки та генофонду України. Їх у першу чергу цікавить особиста нажива, тому корупція під час війни — це також зло, яке слід викорінювати силою.