Перший був переважно локальним явищем за царської Росії, другий — за СССР набув тотального характеру.
Таку думку нещодавно висловив історик і голова Наглядової Ради благодійного фонду "Героїка" Ростислав Мартинюк на своїй сторінці у Facebook.
Він наголошує, що кріпацтво прийшло на українську землю з московськими окупантами по скасуванню незалежної козацької держави — Гетьманщини у 1786 році й протривало до 1861-го.
Воно поширилося здебільшого на 3 тодішні губернії: Київську, Чернігівську та Полтавську, тож для цілої України його слід вважати маргінальним явищем.
«А от кріпацтво 1930-1974 років мало тотальний характер, оскільки призвело до закріпачення понад 2 мільйонів станових козаків на Лівобережжі. Власне з часу скасування кріпацтва в УССР — (постанова про видачу паспортів усім закріпаченим апатридам) — спливло якихось 46 років. Дивно, що цю дату — 28 серпня 1974 року — ніхто не відзначає», — зауважив краєзнавець.