Думка, що з "Північним потоком-2" усе втрачено, що газ піде в обхід України, поки що передчасна.
За що ще можна Володимиру Зеленському поборотися з Джозефом Байденом, Анґелою Меркель та іншими друзями Росії на Заході? Кілька важливих зауваг:
1. Газогін іще фізично не готовий, поки його будують, погода на морях міжнародної політики ще може помінятися. Може змінитися з радикально проросійської на помірковану позицію Німеччини внаслідок збільшення впливу "зелених". Американці можуть ускладнити Байдену можливості здачі інтересів України Путіну. Тому є і час, і можливості.
2. Газогін треба ще сертифікувати, а США поки не надто поспішають знімати санкції з потенційних компаній-сертифікаторів.
3. Газогін треба ще страхувати, тут ситуація аналогічна попередньому пункту.
4. Перед тим, як запустити газ, Росії слід розв’язати законодавчу задачу – як постачати газ трубою, котрою вона мажоритарно володіє, і при цьому, щоби газ не належав компанії, котра цю трубу контролює. Бо за правилами ЄС, існують такі обмеження. При цьому російське законодавство діаметрально протилежне: ніхто, крім Газпрому, не має права експортувати газ.
5. Наповнити трубу "Північного потоку-2" негайно і повністю й забрати так само повністю газ із транзиту Україною заважають правила в ЄС, спрямовані на обмеження монополізації шляхів поставок.
До речі, з приводу наведених пунктів 1-3. Недарма США не випадково найбільш активно включилися у протидію "Північному потоку-2" саме на етапі, коли основні кошти на будівництво було освоєно; а той, факт, що головна частина бюджету по трубі вже пішла по кишенях путінського оточення, означає, що у них значно упав інтерес до лобіювання цього проєкту.
Їм головне, аби заробити на будівництві, а що буде далі, чи працюватиме труба, їх хвилює набагато менше. Тому боротьба за запуск труби буде не такою вже й безнадійною.
У будь-якому разі, треба визнати факт – нам не уникнути погіршення стосунків із Німеччиною. Порошенко, котрий зараз дуже переживає за "Північний потік", не хотів публічно критикувати Німеччину і називати ці німецькі речі своїми іменами, а от Зеленський, на моє переконання, вже до цього дозрів.
Але "ердоганити" Німеччину має сенс лише тоді, коли у внутрішній політиці розраховуєш, як сам Ердоган, спиратися на власний народ і на власну потужну політичну силу. Тобто на спільноту, об'єднану спільним світоглядом і принципами, однак не на вінегрет із магазинних "рішал" і випадкових ідіотів.