Українське правосуддя з паспортом рф

Громадяни московії роками ухвалювали й ухвалюють рішення «іменем України»

Розслідування журналістів про російський паспорт колишнього голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) Богдана Львова викликало значний суспільний резонанс. Але не Львовим єдиним. Пізніше «Схеми» знайшли паспорт країни-агресорки в судді Людмили Арестової та в екссудді ВС Валентини Сімоненко. Така ситуація може свідчити, що громадяни росії роками ухвалювали й ухвалюють рішення «іменем України», проходять конкурси та кваліфікаційні оцінювання. Вони також можуть мати доступ до державної таємниці, що загрожує нацбезпеці. До прикладу, експерти ГО «Автомайдан» повідомили про 10 українських суддів, яких підозрюють у колабораціонізмі.

Російські паспорти виявляли і в представників інших відомств. Згадати хоча б справу Марини Прилуцької, яка, за даними СБУ, добровільно отримала і російський паспорт, і податковий номер, а на додачу ще й комунікувала з представниками ФСБ. Чиновницю звільнили та позбавили можливості обіймати посади в держорганах. Однак у січні 2024 року колегія ВС скасувала попереднє рішення апеляційного суду про правомірність її звільнення й направила справу до Шостого апеляційного адмінсуду. Як і у справі Львова, суд вважає, що лист СБУ — недостатній доказ. Така позиція може відкрити шлях до поновлення на посаді чиновників з російськими паспортами.

У вересні 2023 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККСУ) оголосила конкурс на зайняття 560 посад у місцевих і 550 в апеляційних судах. Також вона має провести кваліфоцінювання понад 2000 суддів. Однак і досі існує небезпека здійснення правосуддя громадянами росії, оскільки в України немає дієвого механізму перевірки кандидатів і суддів на наявність паспорта іншої держави. У цьому матеріалі пояснюємо, чому так і як виправити ситуацію.

А судді хто: як перевіряють на наявність іноземного громадянства зараз?

Кандидатів на суддівські посади можна (і треба) перевіряти під час спецперевірки, а ось чинних суддів — під час кваліфікаційного оцінювання (яке не передбачає спецперевірки) або в межах конкурсних процедур. 

Спецперевірку здійснюють безліч органів, серед яких СБУ, МВС, МОЗ, НАБУ, НАЗК та інші. Наявність громадянства іншої держави — це підстава не допустити до конкурсу. 

Цікаво, що ВККСУ визначає перелік органів й інформацію, яку вони надають щодо тієї чи іншої особи. Але в переліку відсутні такі відомства, як НАБУ, СБУ, Служба зовнішньої розвідки. Звернутися до них ВККСУ може «у разі необхідності та за ініціативою члена Комісії». Тобто комісія може перевірити наявність іноземного громадянства, утім, схоже, не вважає, що це необхідно з'ясовувати.

Наприклад, під час конкурсу до Верховного Суду запит про перевірку кандидатів на наявність іноземного громадянства в СБУ не надіслали. Тож не дивно, що Богдан Львов успішно його пройшов.

Під час кваліфікаційного оцінювання ВККСУ може подавати запит щодо будь-якої інформації для перевірки судді на доброчесність. Наявність російського паспорта або вчинення дій щодо його отримання — це однозначно не про етичні стандарти. Окрім того, нова форма декларації доброчесності передбачає графу «Мною не вчинялися дії з метою набуття громадянства іноземної держави» і «Мені невідомо про існування оформлених на моє ім’я документів, що підтверджують мою належність до громадянства іноземної держави». Цю умову внесли лише в серпні 2022 року, після повномасштабної агресії та загрози нацбезпеці. Тож логічно, щоб ВККСУ доклала зусиль і перевірила ці твердження.

Проте докази, які підтверджують набуття громадянства і враховують під час перевірок, мають бути переконливими. У іншому разі вороги запросто можуть використати це, щоб маніпулювати і дискредитувати представників судової влади, усунути з посад нелояльних осіб.

Служба безпеки України бідкається і розводить руками

На запит Фундації DEJURE СБУ повідомила, що постійно перевіряє осіб на громадянство іншої держави. Як роблять це із суддями, зокрема тими, які мають доступ до державної таємниці — невідомо.

Незрозуміло й те, чи дійсно СБУ перевірила суддів ВС після ситуації зі Львовим. Тоді СБУ досить швидко відповіла про відсутність громадянства у Всеволода Князєва, але чомусь затягнула перевірку інших суддів. Про російський паспорт судді у відставці Валентини Сімоненко стало відомо теж від журналістів, хоча під час перевірки СБУ вона ще здійснювала правосуддя.

Український паспорт забрати, не можна повернути

Закон чітко передбачає, що добровільне набуття громадянства іншої країни є підставою для припинення громадянства України. Утім позбавлення Богдана Львова українського громадянства, здається, кануло в Лету.

Для порівняння: протягом повномасштабної війни президент указами позбавив українського громадянства Медведчука, Кузьміна, Деркача та Козака. Більшість із них мали громадянство іншої країни, зокрема росії. Цікаво, що відповідне рішення ухвалили саме на підставі матеріалів СБУ й Державної міграційної служби.

Невідомо, чи мали держоргани оригінали документів, чи для позбавлення громадянства вистачило копій і відомостей з реєстру. Це свідчить про подвійні стандарти й непрозору процедуру позбавлення громадянства з «однаковими для всіх правилами».

Лист СБУ з підтвердженням російського громадянства суд оцінив як недостатній доказ, і суддя Альона Кушнова ухвалила поновити Богдана Львова на посаді. Тож слід ще вирішити в експертному колі та врегулювати, які ж саме докази має здобути СБУ та які саме дії вчинити, щоб у суду й інших органів державної влади не було сумнівів у їх достовірності й обґрунтованості. Також потрібно визначитися щодо статусу інформації, отриманої від органів країни-агресорки.

Рівняння з багатьма невідомими: як удосконалити процедуру