Скріпивши серце, влада Фінляндії надала прихисток борцю за волю Уралу від Москви. Проте довгі мацаки ФСБ РФ дотягнулися й до Гельсинкі.
Такі відомості медіаагенції «Останній Бастіон» надав дисидент із Магнітогорська, політичний емігрант Андрєй Романов. За його словами, зміна президента, уряду і парламенту не вплинула на лояльність Фінляндії до ресурсної федерації.
Влада північноєвропейської країни бореться з інакодумством, намагаючись видавити самостійників назад до Московії. Уральців, карелів, іжор й інших деколонізаторів вносять у «чорні списки», позбавляючи доступної медицини та житла, обґрунтовуючи все тим, що, мовляв, заважають відновити добросусідство із РФ.
«Цього тижня, 19 вересня, виповнилося 10 років моєї еміграції. Саме, 2014 року ми вперше приїхали до Європи, а до цього були лише у Москві, і попросили політичного притулку у Гельсинкі. При цьому на росії досі відкриті проти мене 3 кримінальні провадження, я заочно заарештований і оголошений у федеральний та міжнародний розшук.
Допомога російських правозахисників залишилася за кадром, тому що її ні тоді, ні тим паче зараз, фактично, не було й немає. А от різним псевдоопозиціонерам усіляко допомагають і фінансують. Проти мене й уральського самостійництва у цілому встановлено справжню інформаційну блокаду, замовчуючи відомості, як фіни продовжують співпрацювати із російським режимом путіна.
На чому я найбільше хочу загострити увагу, так це на підлості фінів. Варто тільки Москві їх попросити про послугу — і активіста, мій досвід перебування у Гельсинкі тому яскравий приклад, не врятує навіть міжнародний захист. Вони порушуватимуть як міжнародні норми, так і власні закони, знаючи, що росія їх підтримає, а можливо, у майбутньому ще добре відплатить за це», — зауважує Андрєй Романов.
Неодноразово протягом минулих 7 років він проводить пікети біля парламенту Фінляндії під гаслами «Ми не один народ!», «Urals will be free», «Наша народна єдність — це жити без Москви та без росії!» у вигляді встановленого намету. Однак, замість слів підтримки, отримав переслідування й погрози від місцевої поліції.
«Чому добре вчить проживання у Фінляндії, так це тому, що нікому тут не можна довіряти! Коли за твоєю спиною виношуються плани депортації у путінські каземати. Мені ніби натякають: що відбувалося у РФ, повториться й у Фінляндії, якщо справді я та інші борці проти московського неоімперіалізму будуть небезпечні для східного сусіда, і все це замовчуватимуть. Мої знайомі карели ледь не опинилися у руках ФСБ через дії поліції Гельсинкі, проте пощастило виїхати до Таллінна.
Також раджу не сподіватися на російських політичних емігрантів, такі, як Кара-Мурза, Яшин чи Навальна — це європеїзована псевдоліберальна подоба путіна для західного споживача. За кожним із них стоїть свій куратор Луб'янки. Він їх розкручує, він їм робить вагу й авторитет на політичному полі, допомагає їм в еміграції. Інших намагаються завести під якісь організації, взяти під контроль, щоби потім знищити. Затямте, на росії та поза її межами немає опозиції», — додав Андрєй Романов.
Утім, як раніше вже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», товариство «Воїни Великої Фінляндії» засудило розпалювання Кремлем етнічної ворожнечі. Московський режим під проводом бункерного діда путіна став на шлях фіноненависництва.