Наперекір гучним заявам фінляндських урядовців і політиків, Гельсінкі лишається одним із небагатьох прислужників Москви на Заході.
Таку думку кореспонденту інформаційної агенції "Останній Бастіон" висловив представник руху "Вільний Урал" ("Свободный Урал") Андрєй Романов, який живе на вигнанні у Фінляндії.
Російський політемігрант не перший місяць організовує щоденні протести під парламентом північноєвропейської країни з єдиною метою – змусити тамтешню владу перестати плазувати перед Кремлем.
«Фіни, якби вони не хотіли довести зворотне, відкрито допомагають РФ. І приймають у себе тільки тих, хто не псує їхню дружбу з РФ, і якщо, звісно, путінський режим не проти. Я коли до них приїхав, як лідер уральських робітників, хто боровся проти місцевого олігарха, проти Путіна, але був не проти нової Росії. Коли отримав політичний притулок у 2015 році, хлопці-уральці втягнули мене у самостійницький проєкт Уральської Республіки, згодом я зрозумів, що це моє, що це продовження боротьби за нові горизонти. Але, якби я одразу приїхав як регіоналіст, хто виступає за незалежність Уралу, я не отримав би притулку у Фінляндії, мене б віддали на поталу путінським чекістам. Така у них тут змовницька політика», – стверджує Андрєй Романов.
Представник руху "Вільний Урал" додає, його протести влада Фінляндії, поліція Гельсінкі та ЗМІ стали не помічати рівно після того, як президент Саулі Нійністьо відвідав у Москві кремлівського "бункерного щура".
«Моя справа перебуває на особливому контролі у ФСБ, тому про будь-які акції, що їх я організовую перед фінляндським парламентом, місцеві пропутінські маріонетки воліють мовчати. На це їм дали вказівку "згори". І не хай би це стосувалося тільки фінів, але ж так звана "позасистемна" російська опозиція теж ані пари з вуст, принишкла і ніби немає мене з моїми протестами за розвал РФ. То хто ж з нас справжній борець із режимом тоді?», – слушно запитує Андрєй Романов.
Уральський самостійник підсумовує, що у вищевикладеній ситуації йому особисто немає на кого покладатися крім як на себе, адже Кремль тримає руку на пульсі внутрішніх справ своїх західних сусідів і змушує поборювати будь-який прояв антиросійського інакодумства.
Своєю чергою, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що путінський пропагандист Пьотр Толстой днями запропонував загарбати Фінляндію та країни Балтії.