Тепер це місце стало туристичним магнітом
В Іспанії з-під води вийшло село, яке люди покинули 30 років тому, щоб звільнити місце для водосховища. Сталось це через різке падіння рівня води.
Про це повідомляє Daily Mail.
Село Асередо опинилося під водою у 1992 році, коли португальська гідроелектростанція закрила свої шлюзи, внаслідок чого річка Ліма затопила землі та будівлі на околицях.
Ця річка розташовується на території Португалії та Іспанії, і в 1968 році влада обох країн домовилася побудувати на ній греблю Ліндозо. Для цього необхідно було затопити населені пункти на обох берегах річки та переселити звідти місцевих мешканців. В Асередо на той час проживало 120 людей.
Щоб виселити мешканців прибережних населених пунктів, португальська гідроенергетична компанія EDP розпочала переговори.
Спочатку більшість людей, які жили в Асередо, не хотіли залишати свої будинки, хтось пізніше за гроші погодився зʼїхати, хтось ні: на знак протесту люди голодували, влаштовували демонстрації і мали сутички із поліцією.
Крім Асередо у 1992 році, після закриття греблі, під водою зникли ще чотири села — Про Бао, Бускальку, А Релойра та Лантеміль.
Зараз видно залишки будинків, зерносховищ та навіть іржаві автомобілі. Деякі з 70 сільських будинків, збудованих з каменю та дерева, все ще частково стоять, і хоча багато з них провалилися або змилися, частини їхніх дахів пережили десятиліття затоплення. Також було виявлено обриси сільськогосподарських угідь із камʼяними стінами і дороги та стежки, що проходять через все село.
На місце зараз приїжджають люди та фотографуються.
Своєю чергою, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що двоногі потвори знищують Землю і наше майбутнє.
За 12000 років, з часів так званої аграрної революції, коли людство від збиральництва перейшло до обробки землі, реальна біомаса скоротилася вдвічі. Це колосальний показник. Вирубка лісів, масштабне будівництво міст і викиди отруйних речовин у воду та повітря не контролюються, у зв'язку з чим ми втратили до 40% біоресурсів. У разі, якщо не зменшити оберти рукотворної маси, перед нашими дітьми та онуками постане проблема не тільки свого виживання, але й виживання всієї планети, яка на сьогодні демонструє зменшення темпів регенерації та самовідновлення.