Created with Sketch.

В Україні наявна криза державного управління

01 лютого, 21:55
Фото: Facebook

За авторитарної моделі, держава працюєш у парадигмі «свій-чужий». А своїх багато не буває і періодично вони стають... чужими.

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

Розповім вам про кризу державного менеджменту на доволі показовому прикладі. У перші 2 роки існування Суспільного мовника його Наглядова рада зіткнулася із проблемою: виявилося, що голова Правління принципово відкидає управлінський стиль на засадах чіткого делегування повноважень.

Йому був комфортний інший стиль, який найкраще можна описати як «нечітке делегування довіри». Тому у результаті всі робочі питання в компанії вирішували не ті, кому це входило формально в обов'язок (та й формалізації обов'язків голова Правління теж пручався), а ті, кому голова Правління «довіряє» розв'язувати такі питання — незалежно від їхньої формальної посади.

Я про це згадав, читаючи допис свого колеги Ігоря Селецького про проблеми лідерства і державного менеджменту. Бо річ у тім, що президент Володимир Зеленський керує державою в точнісінько тому ж стилі.

Поясню: він не делегує чіткі повноваження — не вміє цього і не розуміє цього — а делегує нечітко визначений обсяг «довіри». Наскільки мені відомо, він сумлінно проводить співбесіди з кандидатами на посади не лише міністрів, а й, наприклад, голів обласних військових адміністрацій.

Однак мета цих співбесід саме така — через особистий контакт визначити, «чи можна цій людині довіряти» (не лише конкретну посаду, а «взагалі»). Цей «довірчий» стиль менеджменту має в нас дуже давнє коріння, про що може свідчити, наприклад, такий віршик початку 1950-х:

Наш товарищ Берия вышел из доверия (sic!), и товарищ Маленков надавал ему пинков...

Лікується це на державному рівні так само як Наглядова рада лікувала це в НСТУ: вимагати чіткого опису повноважень кожного керівника, і щоби ці описи складали систему взаємодії й не суперечили одне одному. Але в НСТУ на боці Наглядової ради ще виступали донори, до яких голова Правління не міг не прислухатися.

Цікаво, наскільки країни-учасниці G7 зможуть і захочуть зіграти подібну роль на рівні нашого державного менеджменту; може й не захочуть — мовляв, «це ваша внутрішня справа». Однак  «ізсередини» лікувати цей стиль менеджменту буде дуже й дуже важко.

Читайте також
Західні репортери не помітили утиски свободи слова в Україні
Політика
Глумливі шаровароборці під проводом «Кварталу 95»
Історія
Селянам Гадяцької громади байдужа українізація
Полтава
ТЦК і СП не здатні виконувати покладені на них обов'язки
Опінії
Глобинська рада цурається українізації топоніміки
Полтава
Знищення Трипільської ТЕС: до чого тут Зе-влада?
Опінії