«Слуги неукраїнського народу» не працюють на перемогу і відновлення, їхня мета — руїна. Ось, чому Банкова атакує незалежний бізнес.
Володимир Зеленський анонсував новий механізм комунікації з бізнесом. А саме, — Всеукраїнську економічну плафторму, на якій буде представлений малий, середній та великий бізнес із різних регіонів, а також інвестори та релоковані підприємства.
Хороша ініціатива — як початок, хоча такої однієї платформи, вочевидь, буде замало. У питанні взаємовідносин держави та бізнесу мають бути:
Завжди уважно спостерігала за темою взаємовідносин влади/політиків та бізнесу за всіх президентів і прем'єр-міністрів, тому що це завжди показник. Але de facto, у реалі, існуючої політичної системи (один лише показник економіки в тіні вже багато про що говорить), і стану інституцій, і загалом атмосфери в суспільстві (якщо ми говоримо, зокрема, про стартапи).
Багато президентів робили спроби виробити спільно правила між державою та бізнесом; насамперед, крупним. Віктор Ющенко, пам'ятаємо, тричі за час свого президентства зустрічався публічно з представниками великого бізнесу (у 2005, 2006 та 2007 роках).
Передбачалося також підписання Меморандуму між владою та бізнесом як між двома окремими інституціями. У результаті все закінчилося конкуренцією між президентом та прем'єром навколо двох великих тем: конфлікту із НЗФ і реприватизації «Криворіжсталі».
У першому випадку йшлося про те, хто врегулює конфлікт, а значить — покаже, що він головний, на того й і на орієнтуватимуться представники капіталу. У другому ж — про те, хто отримає більші рейтингові лаври від повторного конкурсу в очах виборців; тобто все зайшло у політику, хоча поза сумнівом загальний фон демократизації тоді відіграв свою значну позитивну роль.
Ми тут так далеко заходимо, тому що тема взаємин держави та бізнесу тягнеться ще з постсовєцьких реалій. І низка юридичних прогалин у законодавстві дозволяють використовувати класичні схеми зловживань на ресурсах.
А іноді — навпаки, влада/держава, використовуючи різні відомства, може здійснювати дії з метою тиску. У постсовєцьких країнах взагалі поширена норма, коли політичні союзи та домовленості, як і раніше, будуються за принципом надбудови над економічними союзами та інтересами.
Далі були й інші спроби, як з боку влади, так і бізнесу. Пам'ятаємо, навіть, зустріч у «Hyatt» представників великого бізнесу із постановкою питання: «Створювати політичну партію, яка вирижає інтереси великого капіталу, чи профспілку?».
Можна дйти за списком детально й за інших президентів/прем'єрів, але це вже буде занадто довгий текст. Нині у відносини держави та бізнесу вносять кардинальні корективи два фактори: війна та наші відносини з західними партнерами/рух до ЄС.
Рух до ЄС — це готові правила, рамка, яку слід імплементувати в Україні. Значна частина з них — про інституцію, а отже — прозорість, однак це швидкий процес.
Більш того, можна зробити окрему класифікацію складнощів/проблем, стосовно великого, середнього та дрібного бізнесу (з великим, до речі — найбільш зрозуміло). Наші відносини з західними союзниками, де ми зацікавлені в інвестиціях та технологіях, потребують швидких змін.
Маємо на увазі формування чітких та прозорих правил, ну, і рух до формування судово-правової системи теж має бути. Тому щиро сподіваємося, що ті чи інші конфліктні ситуації з представниками бізнесу, які ми періодично спостерігаємо, будуть використані, перш за все, для коригування норм, що юридично дозволяють зловживання (чи то з боку держави, чи то з боку бізнесу).
