Його рід відомий у Китаї ще від часів панування династії Хань. Але слави набув лише за 500 років до монґольського нашестя — за династії Тан.
Мова про витонченого художника-каліграфа Ван Сяньчжи (344-386), який був сином іншого майстерного митця пензля та чорнил Вана Січжи (303-361). Обидва довгі роки після шкільного навчання вдосконалювалися у каліграфії, перш аніж досягти вершин філігранності.
Легенди переповідають, що одного разу юний Ван Сяньчжи попросив свого батька розкрити відомі йому таємниці ієрогліфічної каліграфії. Вана Січжи, вказавши на будинки, що стояли у дворі, 18 великих діжок із водою, відповів наступне: «Коли ти витратиш для чорнила всю воду з цих ємностей, то дізнаєшся».
Молодик почув слова і став копіювати ієрогліфи, написані батьком у намаганні не просто повторити, але перевершити їх. Упродовж наступних двох років Ван Сяньчжи тренувався відтворювати обриси китайських літер: горизонтальні, вертикальні, крапки, відкидні вліво та відкидні вправо.
Однак, коли він показував свою каліграфію батькові, той лише заперечливо хитав головою. Ван Сяньчжи не відступив, і тренувався ще два роки, але Ван Січжи, як і раніше, негативно хитав головою, при цьому не вимовивши ані пари з вуст.
Потім упродовж ще чотирьох років Ван Сяньчжи тренував вимальовувати окремі ієрогліфи. Одного разу батько, побачивши, що в написаному ієрогліфі дужка відкидна вправо знаходиться надто вільно, додав крапку, щоби врівноважити його; у результаті чого вийшов ієрогліф «太».
Згодом Ван Сяньчжи показав цей ієрогліф матері. Жінка, глянувши на нього, сказала: «Сину мій, ти тренувався виводити ієрогліфи три тисячі днів, але тільки ця точка така сама, як у твого милого батька, поважного Вана Січжи».
Ван Сяньчжи засоромився, і з ще більшою завзятістю почав виводити власний каліграфічний стиль, аби уникнути повторення батькового. Він витратив на чорнило всю воду із 18 великих діжок у дворі й урешті-решт став знаменитим каліграфом за доби династії Цзінь.