Вплив путіна на союзників дуже крихкий
Зневажливе ставлення Вірменії до Путіна стало відвертим під час саміту Організації договору про колективну безпеку
Прохання Вірменії до президента Франції Еммануеля Макрона очолити мирні переговори з Азербайджаном стало викликом кремлівському бункерному щуру владіміру путіну, який свідчить про втрату контролю за регіональними союзниками, пише The Guardian.
Як пише видання, зневажливе ставлення Вірменії до путіна стало відвертим під час саміту Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), що пройшов днями в Єревані.
Зокрема, на загальному фото лідерів вірменський прем'єр Нікол Пашинян відсунувся від президента росії. А пізніше відмовився підписати декларацію та критикував провали ОДКБ. Він також висловив розчарування відсутністю відповіді на його офіційний запит щодо військової допомоги після атаки Азербайджану у вересні 2022 року.
Як розповів The Guardian професор Європейського університету в Тбілісі Еміль Авдаліані, на сьогодні Вірменія намагається диверсифікувати зовнішні відносини у світлі росії, що слабшає.
«Залежність від росії смертельна, тому Єреван прагне зближення з Туреччиною, тісніших зв'язків з ЄС, Іраном і Китаєм. Це результат половинчастого підходу Москви до Єревану і насамперед послаблення позицій росії на Південному Кавказі в результаті її невдалої війни в Україні», – підкреслив він.
А на думку експерта аналітичного центру Carnegie Europe Тома де Вааля, саміт показав дедалі більшу крихкість впливу росії та особисто путіна на своїх сусідів.
«Така політика зазнає краху, а справжню силу жорстокої влади путін демонструє в Україні. Це частина загальної тенденції, за якої росіяни все ще мають цю радянську спадщину, коли бачать своїх сусідів як свого роду молодших партнерів, які їм належать, проте вони є суверенними країнами. ОДКБ має бути оборонною організацією, але щодо Вірменії – вона не виконала своїх зобов'язань», – зазначив Вааль.
Крім того, свій вплив мали й протести в Єревані у день саміту ОДКБ, учасники якого вимагали від росії вивести війська з України.
«Протести свідчать про зміну ставлення Вірменії до росії. Її ненадійність як союзника стала відчутною. Серед політичних еліт Вірменії завжди були антиросійські настрої, але зараз вони переросли в ресентимент – почуття відвертої ворожості», – додав професор Авдаліані.