Звісно, то їхня справа — визнавати чи ні. Але наша... наша ж — знати й уміти відповідати на всі їхні випади, особливо підступні та брехливі.
Отримав від колеги з Івано-Франківська відзнаку єврейської поліції у ґетто. Коли президент Ізраїлю звинуватив українців та членів ОУН у причетності до розстрілів у Бабиному Яру, він ані слова не сказав про безпосередню участь самих євреїв у толокості.
Отож, варто знати, що єврейська внутрішня поліція, чи як їх називали «Служба порядку» (мовою їдиш «Judenräte») активно допомагала німцям у переслідуванні інших євреїв, у тому числі в їх відправленні до концтаборів. Чисельність таких загонів залежала від чисельності населення ґетто.
Так, наприклад, у Варшавському ґетто у «Службі порядку» служили близько 2500 осіб, у Лодзі — 1200, у Львові — близько 500. Кожному із поліцаїв видавався кийок і він мав майже необмежену владу усередині гетто.
Поліцаї у багатьох випадках були ще жорсткіше, ніж німці. Хабарництво і побори у варшавському ґетто досягло астрономічних розмірів; члени «юденратів» і єврейська поліція наживали на цьому фантастичні бариші.
Наприклад, у ґетто німцями було дозволено мати лише 70 хлібопекарень, паралельно ж існувало ще 800 підпільних. Вони використовували нелегально завезенну у ґетто сировину.
За ідеєю, євреї, службовці у поліції та окупаційній адміністрації повинні були б ховати їх від німців і радіти — більше євреїв-одноплемінників виживе від додаткового хліба. Насправді ж власники цих підпільних пекарень обкладалися великої «мздою» своєї ж поліцією і «юденрат».
У разі відмови оплатити їх чекало викриття перед нацистами. Єврейська поліція брала «мзду» також із контрабандистів, які привозять у ґетто продовольство та інші речі.
Контрабандним перевезенням товарів займалася, до речі, і сама єврейська поліція. Спочатку єврейські поліцейські мали можливість залишати межі ґетто; вони цим користувалися і щодня проносили продукти, які продавали по шаленим цінами.
Через кілька місяців німецька влада почала заарештовувати єврейських поліцейських поза межами ґетто. Поліція та агенти-євреї, службовці німцям, видавали німцям євреїв-підпільників.
Члени «юденратів», міцно пов'язані із поліцією, також тероризували населення гетто. На загал «Юденрат» займався розподілом харчування у ґетто, що давало серйозний привід для збагачення.
Так, у 1941 році надходження від продажу хлібних талонів становили понад дві третини доходів «юденрат». В «юденрат» примудрялися брати мзду навіть із вуличних жебраків; такі от справи...