Хай би там як, але гаубиці та гармати на фронті відіграють чи не найбільш визначальну роль.
Тож зовсім не безпідставно артилеристів віддавна іменують "Богами Війни", а поточні реалії в Україні надають цьому фразеологізму дедалі виразнішої повноти.
Однак в історії новочасної української артилерії є одна кричуща несправедливість – вона полягає у відсутності маршової пісні.
Пісні, яка б у гімнографічній манері увиразнила дух і специфіку цього військового профілю.
Відтак підлатати цю прогалину взявся боєць 1 окремої штурмової роти Добровольчого Корпусу "Правий сектор", який написав слова для такої пісні:
«Форсуючи сни рогозового лугу
Снують колісниці сталевих гармат.
Снаряди у чергу відточеним рухом
Складає на ковдру фортуни солдат.
Рівняння на цілі струнко тримає,
Заряджений в хобот фугасний снаряд
З ворожого флангу броня закипає
Путівку до смерті здобув окупант.
Б'є артилерія скрушним напором
Зéвсовим басом вихід гримить
Погибель в безчесті здобуде наш ворог
Працюють в полях Бóги війни.
І подихи гаубиць сповнені гніву,
Випалюють оптом московську орду.
Заряд зашивається в небо з надривом
Ми є посланцями стихії вогню!
Дзвінкий міномет надішле сувеніри
Прямим попаданням у ворожий бліндаж
Довершують бій січові каноніри
Приймає Ростов двохсотий вантаж».