Наявна байдужість до проблем справжніх внутрішньо переміщених осіб із боку керівництва країни. Зе-влада знущається зі знедолених українців.
Уряд України бреше європейцям та формує вірний собі електорат коштом тих, хто потерпів і досі потерпає від окупаційно-терористичного контингенту РФ. «Слуги народу» у Кабінеті міністрів переконані, що діють правильно, але це відверта омана за наш із вами кошт.
Черговий раз уряд прозвітував про успішну реалізацію програми «еВідновлення» у частині видачі допомоги ВПО. Знову мова про 100 тисяч родин внутрішніх переселенців, які отримали допомогу, на фінансування якої нам дали гроші наші ж європейські партнери.
Тепер Кабмін відзвітував публічно та закриває щасливими сім'ями ВПО звіти перед європейцями. І можна наново просити гроші проте, є одне але: жоден справжній біженець, який втратив усе в окупації, не отримав ані копійки з цих грошей.
Тоді, про що мова? Хто, та головне звідки, ці 100 тисяч родин що підтримані Урядом, а тут найцікавіше, тож, давайте з історії питання, стисло.
На відновлення України нам грошей ще не дають, ніяких. Однак через співчуття західні партнери були готові фінансувати допомогу ВПО — людям, які пережили окупацію і втратили все, хоч у цьому питанні не готовий саме вітчизняний уряд, адже розподіляти обмежений ресурс між маріупольцями, бердянцями та мелітопольцями складно.
Всі втратили, але хто перший, кому більше та як прописати процедуру? А якщо якось і прописати, то сотні тисяч маріупольців просто обвалять всі бюджети, ну, це з одного боку, проте з іншого, суто з політичного погляду — ВПО дуже складний електорат для влади.
Це незадоволений потенційний виборець, який щось вимагає і всіх проблем не вирішити. Тому й голоси, якщо будуть, — то дуже складно здобуті, інша ж справа — кияни, бучани, запоріжці, дніпряни, харків'яни (і далі за списком).
Будинки, які пошкоджено чи знищено, але, якщо їм допомогти, — то вони будуть щасливі, адже втрата «дому» як будинку це не втрата «дому» як всього (на жаль, через московитів тут руйнувань вистачає). І виникла одна проблемка: а як киянина зробити ВПО, щоб отримати на ВПО гроші від європейців, але витратити не на маріупольця, проте саме на киянина.
Виклик? Авжеж, однак українська бюрократія та корупція — генератор рішень і чинний уряд просто у Законі України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» зазначив, що до ВПО відносяться всі, чиє житло пошкоджено не зважаючи на місце мешкання, ось цитата:
«На отримання довідки мають право особи, житлові приміщення яких знищені або пошкоджені (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок збройної агресії РФ, що підтверджується відповідним актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), та неповнолітні діти, які отримали паспорт громадянина України, незалежно від наявності (відсутності) реєстрації місця проживання, якщо інформацію про них внесено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб».
У підсумку ми отримали сотні тисяч ВПО, які ніякі не ВПО і при тому, вони мають право на участь у проєкті «еВідновлення»; плюс — до всіх інших переваг ВПО з погляду відсутності черг в садочках, чи школах, чи іншому. Хитро? Безумовно.
Тепер маємо добру сотню тисяч задоволених псевдо-ВПО які дозволять Уряду й далі отримувати гроші в європейців, а з іншого боку — є потенційними виборцями влади, яка їм реально допомогла. Все це огидно, щонайменше, та безумовно, тхне не лише хитрістю, а корупцією для того, хто знає як працює «еВідновлення» — мова про підрядників ціни та схеми.
При тому, життя реальних ВПО не покращилось ані на хвилинку, ні на копійку, навпаки та навіть. І це ще не всі негативні наслідки для українських біженців!
У червні міністри ЄС будуть вирішувати, що робити з мільйонами українців від березня 2026 року, коли закінчиться статус укриття. І тут наші урядовці, які мріють всіх повернути додому, навіть якщо жити прийдеться на вокзалі, покажуть це приклад «еВідновлення» як аргумент, аргумент чому європейці можуть спокійно примушувати біженців повертатися.
Однак лише уряд ігнорує ВПО. Мова про законопроєкт під №11161 щодо компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, що знаходяться на території ведення воєнних (бойових) дій або тимчасово окупованих РФ.
Закон був ухвалений Верховною Радою 19 грудня 2024 року та переданий на підпис Президентові України 30 грудня того ж року, — на сьогодні він і досі не підписаний. Хоча це пряме порушення Статті 94 Конституції України, зацитуємо:
«Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими та сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду».
Вже минуло 140 днів після отримання Офісом Президента України закону №11161, проте й досі жодної реакції — він досі не підписаний, не оприлюднений і не повернутий до Верховної Ради. Також проігнорована наступна норма Статті 94 Конституції України:
«У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України. Відтак цей закон має бути підписаний та офіційно оприлюднений».
Ба більше: 23 грудня 2024 року на сайті Президента України була зареєстрована петиція із проханням підтримати та підписати ухвалений Верховною Радою закон №11161. Ця петиція набрала необхідну кількість голосів, але й досі перебуває «на розгляді».
Отже, ми бачимо повне ігнорування проблеми справжніх ВПО з боку вищого політичного керівництва України. Знущання, яке криється за сотнями прекрасно написаних речей про турботу та повернення додому.