Тому що знали, що таке війна. І знали її ціну. Криваву ціну.
Пройшло чергове 9 травня. Замовкли дудки та бубни, з'їли шашлики й випили горілку. Але є кілька запитань.
Я розумію, що цей день свято для потомків вертухаїв, героїв праці райкомів партії і іншої мерзоти. Що святкували українці?
Загибель 7-ми мільйонів земляків? Початок нового післявоєнного Голодомору? Що святкували люди, в кожній сім'ї яких є загиблі?
Друге запитання. Люди з найкращою у світі освітою, ви до ста рахувати вмієте?. Скільки має бути наймолодшому учаснику війни? Правильно. 94 роки.Тоді хто ті моторні “дєдушки” в совкових одностроях, які щось там розповідали вчора?
Яких фронтів вони “херої”? Вони, за всю свою службу хоч на полігон виїздили?
Яких дідів згадували медведик і рабінович? Тих, у яких в 90-роках минулого сторіччя украли достойні пенсії, достойне лікування, достойне житло?
І мені дуже жаль, якщо яка не будь гидота, пройшовши з їх портретами і отримавши свої юдині 200 грн, викидує їх на найближчий смітник.
Автор: Валентин Калина, учасник україно-російської війни. Колишній офіцер совєтської розвідки.