Декому може здатися, що це чергові вигадки «національно стурбованих» істориків, але це реальний історичний факт зафіксований в документах.
У першій третині XVII Річ Посполита перебувала у стані перманентного військового конфлікту зі шведами за контроль над Балтикою. Однак польський флот був слабкий і не міг конкурувати із супротивниками.
Тому, новий польський король Владислав IV в першу чергу звернув увагу на розбудову флоту, однак економічний потенціал його держави не був достатнім і кораблів не вистачало. От тоді польський правитель і урядовці згадали про своїх південно-східних сусідів – українців.
Хоча тут варто зауважити, що ідея створення козацького флоту в цих водах і концепт його використання були обґрунтовані ще 1629 року коронним гетьманом С. Конецпольським.
У травні 1635 року король направив полковнику війська Запорозького Костянтину Вовку розпорядження, в якому ставилась задача зібрати півтори тисячі козаків обізнаних в морській справі та доставити їх на Німан. Для цього ним були виділені кошти на будівництво 30 чайок.
На запрошення короля на береги Неману прибув «козак-корабел», під керівництвом якого було збудовано лише 15 з 30 кораблів, що було пов’язане із розкраданням коштів короля, які йшли козакам. Так чи інакше, але влітку козаки кількома загонами прибули до міста Ковна (зараз Каунас).
Вони хотіли одразу взятися до військових виправ, але у поляків зі шведами йшли переговори. Втім це не завадило останнім захопити польський флагман, виходячи з цього Владислав IV віддає наказ козакам Вовка йти у похід.
У кінці серпня 1635 року козацька флотилія вирушила у Вісленську затоку біля Пілави, де зненацька напала на шведські кораблі. Шведи намагалися відбитися від них гарматним залпами, проте це не мало ефекту, і до того ж шведи не знали з ким мали справу. Для ідентифікації нападників вони були змушені відправити до козаків парламентарів. Козаки оголосили про свою службу королю Владислав IV, і невдовзі розпочався бій. За його підсумками козаки взяли на абордаж шведський корабель з провіантом та амуніцією, але не стали атакувати порт і пішли з перемогою.
Ця військова акція справила враження на шведську сторону. Невдовзі був заключений Штумсдорфський мир і флотилія стала не потрібною. Козаки повернулися на Запоріжжя з винагородою, а кораблі лишили на зберігання для майбутніх воєн. 23 вересня 1635 року всі чайки, зброю, паруса та якоря було наказано облишити у місті Ковно, де вони лишалися під наглядом на спеціальному складі.
Цей епізод був останнім з низки історичних подій в яких брали участь козацькі загони на балтійському театрі військових дій впродовж XVI-XVII ст. І хоча події 1635 року не стали визначальними у боротьбі за Балтику, проте вони справили враження на багатьох сучасників і ще раз підтвердили універсальність та професіоналізм українського війська.
Юрій Пуголовок