Вбивство журналістів було лише початком
Майже п'ять років тому, 30 липня 2018 року, у Центральноафриканській республіці вбили трьох російських журналістів: Орхана Джемаля, Кирила Радченка та Олександра Расторгуєва. Репортери вирушили до ЦАРу, щоб підготувати матеріал про діяльність найманців групи «Вагнер» у цій країні.
Після тривалого розслідування Центр «Досьє» дійшов висновку, що до вбивства причетні до структури засновника групи «Вагнер» Євгена Пригожина.
З того часу для російських найманців у ЦАР позасудові страти цивільних осіб, мародерство, побиття священиків та стрілянина по співробітникам ООН стали нормою. Усі ці події вони докладно описують у звітах.
Через п'ять років, завдяки внутрішнім архівам #Wagnerleaks, що втекли, ми можемо відповісти на запитання, яке цікавило загиблих журналістів: чим саме займається в ЦАР група «Вагнер». Центр «Досьє» спільно з виданнями Le Monde, Capa Presse та Die Welt вивчив внутрішні документи пригожинських структур, які розкривають подробиці масового військового розгортання групи найманців «Вагнер» у ЦАР, а також наслідки їхньої роботи в країні.
Викрадення та вбивства
У травні 2023 року жителі кварталу «5-й кілометр» у столиці Центральноафриканської республіки Бангі закрили свої підприємства та провели акцію протесту проти безперервного насильства з боку найманців групи «Вагнер». За словами місцевих, бійці приватної армії Євгена Пригожина переслідують, викрадають, ґвалтують та катують центральноафриканців. Акції протесту передувала серія викрадень місцевих жителів: найманці схопили Чеха Самджіда Махамата Чібеке, його родича, ім'я якого було вказано як Харун, а також 70-річного Махамата Амата Хафіда Мусу Бачира. Після кількох годин катувань «вагнерівці» відпустили двох. Чибеке, за даними місцевого видання CNC, потрапив до лікарні та впав у кому. Доля літнього Бачира залишається невідомою.
Протести наробили стільки галасу, що до центральноафриканців приїхав російський радник президента ЦАР Віталій Перфільєв. Він наполягав, що «вагнерівці» проводять усі операції разом із жандармерією ЦАР. Проте десятки внутрішніх звітів та довідок пригожинських структур свідчать, що це не так.
Судячи з документів, які знаходяться у розпорядженні «Досьє», російські найманці в ЦАР швидко включилися у звичне для них життя — з алкоголем, насильством та вбивствами.
Із вбивства Джемаля, Радченка та Расторгуєва у 2018 році їх свавілля тільки почалося.
За інформацією «Досьє», люди Пригожина в ЦАР можуть стояти за ще одним викраденням: ключовий свідок убивства репортерів Б'єнвеню Дувокама зник у 2021 році.
Дувокама був за кермом машини, де журналісти їхали в пастку — на зустріч з неіснуючим фіксером Мартіном. За словами джерела «Досьє» в Бангі, Дувокаму викрали в Камеруні особи, які працювали на користь Пригожина, і відвезли назад до ЦАРу наприкінці 2020 року. Його місцезнаходження досі залишається невідомим.
Раніше «Досьє» вдалося встановити, що протягом усього відрядження журналістів водій підтримував зв'язок із місцевим жандармом Еммануелем Туагенде Котофіо, який стежив за ними. Котофіо, своєю чергою, постійно спілкувався з пригожинськими співробітниками у Центральноафриканській республіці. Дувокама був готовий поділитися відомостями про вбивство росіян із журналістами — мабуть, через це його викрали.
У січні 2019 року «вагнерівці» засвітилися ще в одній історії з викраденням — цього разу місцевого жителя Махамата Нура Мамаду. Після хибного доносу про зв'язок із мусульманським угрупуванням «Селека» солдати FACA затримали Мамаду і привезли на базу, яку вони ділять із російськими найманцями.
Звідти бійці "Вагнера" перевезли його на свою окрему базу, де допитували та катували. «Мені зв'язали руки та накрили голову курткою, били кулаками. Вночі пов'язали. Потім відвезли на свою базу», – розповів Мамаду. Катування включали побиття, підвішування та відрізання фаланги пальця. Пізніше Мамаду відпустили, а після того, як його справа дійшла до ООН, чоловіка вбили за нез'ясованих обставин.
У внутрішньому звіті пригожинських структур від 26 лютого 2019 року інцидент описаний таким чином:
«2 місцевих жителів ЦАР затримані в ході бою, за підозрою за участю угруповання „Селека“ за невідомих обставин – 200, 1 місцевий житель ЦАР (затриманий під час бою, за підозрою за участю угруповання „Селека“ — 300) під час допиту застосовувалися тортури , та ампутована 1 фаланга правої руки».
"Двохсотими" позначають убитих, "трьохсотими" - поранених. Опис поранення повністю збігається із тортурами громадянина ЦАР Мамаду. Таким чином, окрім Мамади, який у звіті позначений як «трьохсотий», був ще один місцевий житель, якого без суду та слідства вбили співробітники Євгена Пригожина.
Також «Досьє» та партнери з'ясували, що у травні 2021 року співробітники «Вагнера» увірвалися до будинку до м'ясника на ім'я Мамадзен у місті Кага-Бандоро та забрали його разом із його знайомим. За словами очевидців, їх привезли на базу Вагнера, розташовану на виїзді з Кага-Бандоро.
Що саме відбувалося з африканцями, невідомо, але за два дні місцеві жителі виявили їхні тіла біля дороги за кілька кілометрів від міста. Свідки стверджували, що під час вбивства на базі «Вагнера» був якийсь найманець із позивним «Багам». Судячи зі списку співробітників «Вагнера», у групі справді вважалася людина з такою позивною — Марат Шамилевич Багауєдінов (особистий номер М-1587). Він приєднався до «Вагнера» у червні 2015 року. У 2017 році його планували звільнити, але він все ж таки опинився в ЦАР. У 2021 році Багаєтдінов, за інформацією джерела в ЦАР, працював у найманців водієм, що збігається з його анкетою при прийомі до групи «Вагнера». Інших доказів про його можливу причетність до злочину, крім упізнання місцевими жителями, «Досьє» не має. На кілька доступних номерів, пов'язаних з Багауетдінова, відповіла його сестра, яка стверджує, що її брат ніколи не був в Африці.
У 2022 році він, судячи з усього, повернувся до рідної Уфи.
У розмові з журналістом Le Monde французьке військове джерело навело ще кілька недавніх прикладів насильства з боку групи «Вагнер».
31 березня 2023 року найманці затримали двох чоловіків та доставили їх до поліцейської дільниці «Буар». «Вагнерівці» наполягали, щоби їх помістили під варту. Потім, за словами співрозмовника Le Monde, найманці стали катувати чоловіків, а потім доправили «підозрюваних» до лікарні у вкрай тяжкому стані. Один помер того ж дня, а другий — наступного ранку. Особу одного з них, 33-річного Чарльза Ябенінджі, встановлено, про другого чоловіка відомий лише його вік — 28 років.
3 квітня 2023 року в Кабо, місті біля кордону з Чадом, місцева влада та сили безпеки повідомила поліцію ООН (UNPOL) про паніку серед місцевого населення. Як з'ясувалося, біля в'їзду на базу Вагнера в Кабо вибухнув мотоцикл. У відповідь розгнівані найманці побили прикладами автоматів двох співробітників центральноафриканської армії FACA, які перебували на базі. Обом знадобилася медична допомога. Наступного ранку найманці побили священнослужителів (вікарія та його стажера). Потім вони заборонили всю комерційну діяльність у комуні та стали обшукувати будинки, у тому числі будівлю жандармерії. Пізніше найманці затримали кількох місцевих мешканців та утримували їх на своїй базі.
У соціальних мережах та місцевій пресі можна нарахувати ще з десяток повідомлень про подібні події та вбивства, в яких прямо чи опосередковано звинувачують найманців групи «Вагнер».
Крім вбивств, «вагнерівці» в ЦАР, судячи з внутрішньої документації, практикують «стрілянину по інструкторах ООН», мародерство, вживання наркотиків та алкоголю. Співробітників ООН у 2019 році обстріляли бійці з позивними «Борзий» (Деніс Борозан, особистий номер М-5090) та «Дін» (Деніс Галичкін, особистий номер М-5055). За напад на представників міжнародної організації вони відбулися штрафами (150 і 300 тисяч рублів) та звільненням із «Вагнера». Відносини між «Вагнером» та ООН у ЦАР завжди були напруженими, але це перший випадок, коли у звітах повідомляють про гарячі зіткнення.
Мародерство та пияцтво
Між тортурами, викраденнями та вбивствами бійці «Вагнера» не забувають і грабуватиме місцеве населення. Їхньою жертвою може стати будь-хто — від простого африканця до найвищого державного діяча. Наприклад, в одному внутрішньому звіті описано випадок крадіжки на дачі тодішнього прем'єр-міністра ЦАР Фірмена Нгребади:
«Забрали всю побутову техніку та частину меблів (м'якуші на крісла) із дачі прем'єр міністра. Так забрали телевізор, музичний центр відправили на Піски. ТБ повернули після того, як прем'єр звернувся до КБ ».
Багато пригожинських співробітників після приїзду в Африку йдуть у запій — іноді з летальним кінцем.
2018 року співробітники Пригожина домовилися про будівництво м'ясопереробного заводу-комбінату в районі міста Аліндао — у внутрішніх документах проект мав назву «М'ясники».
Готовий завод мали передати голові угруповання «Союз за мир у Центральноафриканській республіці» (UPC) Алі Дарраса.
У розпал робіт до медичного пункту пригожинських співробітників доставили будівельника-сантехніка з «гострим захворюванням». Пацієнт «не міг самостійно пересуватися через сліпоту, що розвинулася, був блідий і ослаблений». Лікування від малярії не допомагало, хворого переправили до медичного пункту на базі «Бамбарі», а потім намагалися евакуювати до столиці ЦАР, але у сантехніка зупинилося серце. Співробітникам Пригожина вдалося з'ясувати, що чоловік отруївся метанолом.
Наступного дня зі схожими симптомами надійшов комірник заводу – врятувати його теж не вдалося. Їхня побутова трагедія була зафіксована в рапорті на ім'я начальника служби безпеки «Вагнера»:
«Малишев, Пономарьов та Барабкін (співробітники проекту «М'ясники». — прим. «Досьє») у період з червня до серпня 2019 року вживали алкоголь у великих кількостях, практично щодня. За винятком днів проходження щомісячних транзитних колон постачання (2-3 дні на місяць). Також співробітники припиняли вживання алкоголю через закінчення коштів на його закупівлю — максимум тиждень на місяць. Після надходження з колоною постачання відрядження — розпивання тривало. Розпивали переважно джин та пиво».
Перекладач, який працював на проекті, розповів упорядникам звіту:
«Саша, Женя та Славік, коли в них були гроші пили дуже багато, до пізньої ночі. Потім лягали спати, а коли прокидалися, продовжували розпиття. Періодично співробітники напивалися до несвідомого стану, обсцикалися і ригали прямо там, де спали (у наметі) через цей старшого проекту Сашу, який пив найбільше виселили спати на вулицю. Також співробітник проекту під час вживання алкоголю часто забували куди поклали свої речі та говорили охоронцям заводу (представники місцевого населення, мусульмани з угруповання UPS), що їх обікрали працівники заводу, охоронці вірили та били працівників як покарання. Пізніше працівники проекту „М'ясники“ знаходили свої речі, але цього не озвучували”.
Після двох місяців пияцтва «М'ясники» перейшли на дешевий аптечний спирт по 80 центів за флакон, який розбавляли водою у пропорції 1 до 1. Фатальну партію спирту вони купили в останній день літа – 31 серпня. Флакони були не схожі на попередні банки, а спирт сильно пахнув паленою гумою, але «Сашу, Женю та Славіка» це не зупинило — вони замаскували неприємний запах лимоном. Згодом з’ясувалося, що спирт був метиловим.
До лютого 2018 року чисельний склад групи «Вагнер» у ЦАР налічував 191 особу, яка розташувалася лише на двох базах.
Вже до липня вони розширилися до семи баз чисельністю 210 осіб без урахування прикомандерованих та перекладачів. Восени кількість найманців збільшилась ще на 100 осіб.
У внутрішній довідці 2020 року про ситуацію в ЦАР повідомляється, що на території країни було 11 так званих пунктів тимчасового дислокування (ПВД). Ось як описано одну з головних баз, розташованих у столиці ЦАР Банги:
«Центральний пункт дислокації. На даному ПВД розташовується ОсО, управління Бригади, служба тилу, служба РАВ, служба зв'язку, РМО, комендантський взвод, а також співробітники групи „Китаєць“ виконують обов'язки з охорони та оборони складів зі зброєю (перебуває в безпосередній близькості до ПВД) та складів з боєприпасами (виїзний піст, що знаходиться на околиці м. Бангі). Загальна кількість особового складу – 50–60 співробітників. Також у м. Бангі розміщуються інші проекти Компанії – політологи, геологи, апарат радника президента, інструктора».
До 2020 року у розпорядженні «Вагнера» вже знаходилося вісім баз та два пункти тимчасової дислокації: база «Беренго», база «Бангі», база «Дамара», база «Бангі» (точка перевалки вантажів), база «Бокаранга», база « Боуа», база «Пауа», база «Бамбарі», база «Бріа» та база «Бангассу».
До вересня 2021 року на території країни чисельність найманців групи «Вагнер» сягала майже 1400 осіб, які перебували на 47 локаціях у ЦАР.
Оснащення "Вагнера" більше схоже на озброєння приватної армії, ніж групи інструкторів. Нижче наведено списки техніки та боєприпасів групи «Вагнер» у ЦАР, актуальні на вересень 2021 року.
У 2021 році заступник постпреду Росії в ООН Ганна Євстигнєєва на звинувачення про залучення російських найманців для підтримки армії ЦАР відповіла, що російські інструктори «не беруть участі у військових операціях проти незаконних збройних формувань». У минулому російська влада неодноразово наголошувала, що йдеться виключно про допомогу місцевої армії, а не про участь у будь-яких конфліктах та силових акціях.
Повноваження та ступінь впливу найманців «Вагнера» на території ЦАР на офіційні військові формування в країні дивують: «Вагнер» готує місцевих солдатів і бійців жандармерії, бере участь в операціях проти повстанських угруповань, охороняє президента Туадеру, контролює ділянки, де пригожинські співробітники видобувають золото . Деякі з цих ділянок перебувають у «червоних зонах» Кімберлійського процесу: дорогоцінне каміння, здобуте там, називають «кривавими алмазами», оскільки прибуток від них йде на фінансування бойовиків та озброєних формувань.
Ще навесні 2021 року група експертів ООН висловлювала стурбованість щодо діяльності російських найманців та фактів порушення прав людини, але ситуація досі лише продовжує погіршуватися, а місцеві та міжнародні НКО продовжують вести підрахунок позасудових страт, випадків мародерства, сексуального насильства та арештів серед цивільного населення. , у яких підозрюють «вагнерівців»
Деякі з найманців, які зараз тероризують населення України, до цього набиралися досвіду в ЦАР та інших закордонних базах «Вагнера». Наприклад, Антон Єлізаров із позивним «Лотосом», який керував штурмом Соледара і з'являвся на відео з Євгеном Пригожиним, згадується в документах ЦАР періоду серпня–вересня 2021 року. 2022 року Володимир Путін нагородив «Лотоса» званням Героя російської федерації.
За даними «Досьє», Пригожин намагався зберегти основний склад «Вагнера» в Африці і не ризикувати ним в Україні, але Єлізаров не єдиний, хто опинився на фронті. В Африці до початку війни працював командир найманців із позивним «Зомбі» Борис Нижевенок, який став відомим завдяки участі в штурмі Бахмута. Він ветеран російської армії, брав участь у війні на Донбасі та штурмі Луганського аеропорту у 2014 році. За даними «Досьє», Нижевенок також отримав звання Героя російської федерації.
Володимир Ковальов, чи «Добер», командував базою під Банги у жовтні 2021 року. 2023 року пригожинська пропаганда відзначила його за передбачувану роль у битві при Бахмуті.
У списку командирів, відповідальних за бази в ЦАР, згадується і Олег Конгін (позивний "Конг"). Він не був помічений в Україні, натомість побував у Сирії у 2017 році, коли група найманців розчленувала та спалила громадянина Сирії Мохаммеда Тахі Ісмаїла Аль-Абдуллу.
Раніше Центру «Досьє» вдалося з'ясувати імена всіх причетних до страти Аль-Абдулли.
У внутрішніх довідках ЦАР неодноразово згадується «група „Китайця“». «Китаєць», який згодом змінив позивний на «Айсмен», — це ще один учасник сирійської кари. Володимир Михайлович Китаєв набув широкої популярності після початку війни в Україні. В інтерв'ю проекту Gulagu.net колишній найманець «Вагнера» Азамат Улдаров розповів, що саме Китаєв наказував вбивати мирних українських громадян і дезертирів з «Вагнера». У групі "Вагнер" він воює з 2015 року. Судячи з нещодавньої публікації у телеграм-каналі «Розвантаження Вагнера», Китаєв («Айсмен») також отримав нагороду Героя росії.
Центр «Досьє» публікує список найманців, які відповідали за бази, блокпости та пункти тимчасового дислокування до ЦАР станом на вересень 2021 року. Якщо у вас є інформація про причетність перелічених осіб до злочинів у Росії чи за кордоном — зв'яжіться з Центром «Досьє».