Попри те, що окупанти вчаться на війні проти України, зазнаючи шалених втрат, вони роблять стратегічні, а отже далекосяжні помилки.
Розрекламований пропагандою зенітно-ракетний комплекс совєцького виробництва С-300 є установкою протиповітряної оборони. Тобто, належить виключно до озброєння оборонного типу.
Але тільки російські окупанти змогли примудритися озброєння (увага!) оборонного типу переробити наступальне. Зробити так, щоби застосовувати не у зоні безпосередніх бойових дій, але для обстрілу мирних міст і цивільної інфраструктури.
Власне, ЗРК С-300 зараз є одним з основних компонентів здійснення терористичних актів росіянами по всій лінії зіткнення. І з цього слід зробити певні висновки, а саме – не вся російська оборонна зброя є такою!
На мій погляд, у майбутньому ЗРК С-300/С-400 та їхні модифіковані різновиди повинні розглядатися як озброєння наступального характеру. Це дійсно важливий момент.
Чому, запитаєте ви? – Ну, бо у перспективі Україна має подбати про демілітаризовану зону біля свого понад двохтисячного північного і східного кордону.
Необхідно, щоби у цій зоні були відсутні комплекси С-300/С-400, а країни, які здійснюють закупівлю цих ЗРК, повинні розглядатися як покупці російського наступального озброєння. Так би мовити, з усіма наслідками для обох сторін потенційної агресії проти сусідів.