Єдине інтерв'ю, яке дав кремлівський диктатор західному журналісту, було з американським соціалістом Волтером Дюранті. Було це у 1929 році.
Звісно, пропагандист-конспіролог Такер Карлсон Пулітцерівську премію не отримає та завершить безславно. Захід все ж еволюціонує та робить висновки із минулого, хоч повільно і зі скреготом.
Та й інтернет уже не дасть великій брехні жити довго, хоча й гуртує придурків кожної нації і всього світу в єдине стадо. Шкода, що ми не читаємо власну й всесвітню історію.
Натомість щоразу із неприхованим здивуванням «уперше» проходимо її чергову спіраль. І знову набиваємо гулі на тому самому місці, втрачаємо цінну кров і шанс на нормальне життя.
Поза тим, хотів би попросити віцепрем'єр-міністра Михайло Федоров переговорити із Вашинґтоном. А то у нас знову проблема зі Starlink на окремих ділянках фронту.
Щоби пояснили Ілону Маску, що «business as business», адже він, можливо, вкотре захопився ультранаціоналістичними теоріями і величчю якоїсь раси... Вибачте, що таким дріб'язком відволікаю, але я вже одружений і опцію «Шлюб у Дії» не активую.
Як влучно зауважив вітчизняний історик Володимир В'ятрович, «статті Дюранті просували на Заході зовсім інший образ кремлівського тирана — лідера країни та ефективного керівника. Цим він посприяв налагодженню стосунків між СССР та вільним світом — незгірш, аніж у наш час це робили пропагандисти Russia Today для путіна».
Нагадаю, як під час Голодомору-геноциду українців той таки Дюранті твердив: «Масова смертність у СССР, викликана браком їжі, є брехнею». Лівак зі США із завзяттям Скабєєвої та Соловйова кидався у пресі на відважних західних журналістів, які писали правду про вбивство голодом, заявляючи, що їздив теренами, де мав бути голод, і особисто бачив там «пухкеньких дітей та вгодованих телят».