Попри всі гучні заяви з європейських столиць у Брюсселі панує певність, що всі удари долі й надалі прийматиме Україна. Це велика помилка.
Списуючи проблемні ситуації у Румунії, Німеччині та в будь-якій іншій країні Європи виключно на витівки РФ ми не тільки приписуємо росіянам те, чого нема. Ми ще й закриваємо очі на коріння цих проблем, які насправді лежать на поверхні.
Але ж суть проблеми полягає у структурній та управлінській кризі самого Європейського союзу. Популізм не виникає там, де немає проблем, а ЄС уперто їх ігнорує.
Саме тому зростає популярність умовно правої партії «Конфедерація» у Польщі, популістської «Альтернативи» у Німеччині та інших подібних сил. І так, це ж уже було й раніше, але кому до того було.
Що ж робить Євросоюз? Вірно, замість того, щоби розв'язувати реальні проблеми, він просто вдається до сили, а це, знову ж таки, нагадує постріл собі в коліно із дробовика.
Ну не можна діяти як Центральний Комітет Політичного бюро КПСС, не маючи совєцького рівня централізації влади. Теперішній Брюссель не здатен ні на йоту відтворити московську бюрократію часів Холодної війни.
Чесно кажучи, ЄС переживає важкі часи. На горизонті відкрита війна проти РФ, триває внутрішня екзистенційна криза (як влучно запитав Маріо Драґі: «Навіщо взагалі існує ЄС?»).
І, як наслідок, зростає ризик розпаду та повного занепаду цієї частини континенту на тлі її суцільних геополітичних поразок та деіндустріалізації. Отже, Захід не спроможний захистити себе ні зовні, ні всередині.
Автор – Гліб Парфьонов, керівник департаменту безпекової політики Центру політичних студій «Доктрина», дійсний військовослужбовець ЗСУ