У останні місяці 2025 року Європа стикається з безпрецедентним наростанням гібридних атак з боку росії.
Згідно з публікаціями у західній пресі, континент переходить від стратегії суто оборони до більш агресивного підходу — активного стримування.
Коментатори підкреслюють: дрони, саботаж, глушіння GPS-сигналів і шпигунство в країнах НАТО стали буденністю, змушуючи європейських лідерів переглядати безпекову доктрину.
Представляємо читачам узагальнений матеріал, заснований на відкритих джерелах і аналізі недавніх інцидентів та заяв політиків, що свідчать про фундаментальний зсув у європейській політиці — від реактивних заходів до проактивних відповідей, які раніше здавалися немислимими.
Гібридна війна — це комбінація військових, економічних, кібернетичних та інформаційних інструментів, спрямованих на дестабілізацію без прямого збройного зіткнення.
У 2025 році такі атаки досягли пікової інтенсивності. За даними празького аналітичного центру Globsec, з січня по липень зафіксовано понад 110 актів саботажу та спроб атак у Європі. Інциденти включають:
Упродовж останніх тижнів російські військові літаки та безпілотники неодноразово вторгалися в повітряний простір країн Балтії.
Наприклад, три російські МіГ-31 перетнули кордон Естонії та перебували у її повітряному просторі 12 хвилин — це розцінили як провокацію з потенційним застосуванням гіперзвукових ракет «Кинджал». Подібні випадки фіксували й у Польщі, де дрони з’являлися над військовими базами та аеропортами, викликаючи підозри в розвідці та підготовці диверсій.
У Польщі підірвали залізничні колії, що спричинило затримку ешелонів із військовою технікою для України; підозрюваними стали громадяни України, які працювали на росію та втекли до білорусі.
У Франції та Німеччині фіксують підпали та вибухи посилок у логістичних центрах, пов’язаних із постачанням для Києва. Британські ЗМІ повідомляють про російський шпигунський корабель, який засліплював лазерами пілотів RAF та загрожував підводним кабелям у Північному морі.
GPS-спуфінг у Балтійському регіоні паралізував навігацію цивільних і військових літаків — це приписують російським системам РЕБ. Кібератаки на європейські аеропорти та енергосистеми супроводжуються дезінформацією, спрямованою на підрив підтримки України.
За оцінками IISS, у 2025 році сталося не менш ніж 25 інцидентів саботажу, шпигунства та вандалізму проти інфраструктури НАТО. росія активно використовує дипломатичне прикриття: у 2024–2025 роках з Європи вислали сотні російських «дипломатів»-шпигунів.
Ці дії не випадкові: вони тестують реакцію НАТО, сіють страх і послаблюють єдність Альянсу, особливо на тлі втоми від війни в Україні.
З огляду на активізацію західних урядів, Європа більше не задовольняється пасивною обороною. Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто звинуватив континент у «інерції» та представив 125-сторінковий план відплатних дій: створення Європейського центру боротьби з гібридною війною та підрозділу з ІІ в армії.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський закликав переглянути процедури безпеки: «росія явно ескалує свою гібридну війну проти громадян ЄС».
Верховний головнокомандувач оборони Швеції Майкл Клессон попередив, що росія готова «йти на величезні стратегічні ризики» для перевірки дії статті 5 НАТО, і закликав готуватися до «поколіннєвої війни». Литва, Польща й Естонія координують відповіді, включно зі спільними навчаннями в Балтійському морі, де США симулюють відбиття підводних диверсій.
ЄС і НАТО обговорюють дзеркальні заходи — від кіберконтрдій до економічного тиску на «тіньовий флот» росії. Проте консенсус ускладнюють позиції Угорщини та Туреччини, які не хочуть конфронтації з москвою.
Перехід до активного стримування — це не лише оперативний, а й концептуальний зсув. Як зазначає експерт Кевін Лімоньє з GEODE, виникає етична дилема: «Чи можуть держави, що керуються верховенством права, застосовувати ті самі інструменти та стратегії, що й росіяни?»
Європа ризикує зісковзнути до «брудних» методів, руйнуючи свою «моральну легітимність».
Юридичні бар’єри також істотні: гібридні атаки не підпадають під чітке визначення «збройного нападу», що ускладнює активацію статті 5 НАТО. Ескалація може призвести до прямого конфлікту, особливо з огляду на ядерну риторику путіна.
З іншого боку, пасивність небезпечніша: вона заохочує москву, послаблює підтримку України та єдність НАТО. Економічно Європа вже несе збитки — від збоїв у логістиці до загроз енергобезпеці.
У довгостроковій перспективі це може спровокувати «холодну війну ІІ» і конфронтацію на десятки років, де єдиним стримуючим фактором лишатиметься військова міць Заходу.
Публікації у західній пресі та зростання активності політиків — це не просто хроніка подій, а заклик до дії. Європа стоїть на роздоріжжі: ігнорувати «тіньову війну» росії чи перейти до симетричної відповіді, ризикуючи ескалацією.
Успіх залежить від єдності Європи й НАТО, інвестицій у технології (ІІ, кіберзахист) і дипломатії, підкріпленої реальною військовою силою, здатною завдавати жорстких контрударів на агресію росії, зокрема її гібридні провокації.
Інакше гібридні загрози перетворяться на пролог до значно більшого конфлікту з трагічними наслідками для Європи.