7 років перебування Кримського півострова у межах гібридного державного утворення під назвою РФ перетворили регіон на велику тюрму.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі, підготовленого й оприлюдненого незалежним виданням журналістських розслідувань "Agents.Media".
Упродовж 2014-2021 років тимчасово окупований росіянами український Крим став мати найбільшу кількість політв'язнів у цілій Європі, обігнавши за цим показником навіть кадировську Чечню.
Тих чи інших переслідувань зі сторони путінського ґебістського режиму зазнають усі: українці, які не виїхали та не сприйняли окупацію; киримли (вони ж кримські татари – прим. ред.); представники релігійного об'єднання "Свідки Єгови"; незалежні журналісти та громадські діячі, яких Кремль підозрює у відсутності лояльності.
Але марно думати, що репресивна машина імперської Московії спрямована виключно на тих, хто публічно виявляє свою громадську позицію; дістається і простим людям: за будь-яке інакомислення жителів Криму викликають до відділків поліції та ФСБ РФ.
Відносно киримли репресії мають виключно сімейний характер, який властивий нащадкам ЧК-ОГПУ-МГБ-НКВД-КГБ – нерідко в одній родині заарештовують відразу батька і сина чи братів.
Прикметно, що окупанти навіть жінок переслідують, але поки адміністративно: їх штрафують за поодинокі пікети; відкривають провадження за дописи та їхнє поширення у соціальних мережах; затримують на вулицях тощо.
На сьогодні у сім'ях кримських татар зростає без батька 191 дитина, натомість 15 батьків і матерів померли, не дочекавшися звільнення своїх дітей з-за ґрат.
Утім, родини політв'язнів хоча б знають, що їхні рідні живі; набагато гірше тим, чиї близькі зникли безвісти.
Так, тільки впродовж 2014-2016 років у Криму зникли 44 людини, з них:
Для тих, кого не можна притягнути у кримінальній справі, представники окупаційної адміністрації з подачі ФСБ РФ придумують інші, доволі витончені, методи впливу.
Одних публічно звинувачують у сексуальних домаганнях і наклепі, інших – у корупційних скандалах або ж участі у несанкціонованих мітингах.
Фактично, з кожним подальшим роком окупації судові рішення (по суті, незаконні вердикти – прим. ред.) за політичними статтями у Криму стають дедалі жорсткішими, у дусі сталінізму.
Наприклад, якщо трьом фігурантам першої групи "справи Хізб-ут Тахрір" із Севастополя дали по 5 років реального ув'язнення і лише одному – 15, то тепер більшість вироків за цими справами обмежується мінімум 13-19 роками колонії суворого режиму десь за Уралом.
Засуджені сьогодні до реального терміну ув'язнення 35 кримчан сукупно проведуть за ґратами майже 450 років, і кінця-краю репресіям на окупованому півострові поки не видно.
Своєю чергою, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що незаконно затриманих російськими спецслужбами кримських татар у справі про "диверсії" на газогоні під Сімферополем катують до півсмерті.