Від ідеалізму до результатів: що змінило директорство Кривоноса.
У сухому залишку: 21 липня співробітники СБУ провели обшуки та жорстко поклали обличчям до підлоги 15 детективів НАБУ. Без санкції суду.
Чи буде відповідь?
Чи кожен детектив відтепер знатиме, що його можуть силоміць зупинити співробітники СБУ, щойно він полізе туди, куди не просять, або й узагалі посадять — за марихуану, ДТП, «пробив» чи держзраду.
Тим більше, що штат СБУ збільшили на 10 тисяч осіб.
Питання не риторичне — я переконаний: закрити корупціонера в Україні можливо лише по беззаконню.
Будьмо відверті: в НАБУ набрали «білих ворон» із поліції, СБУ, прокуратури, податкової міліції — тих, хто не злився з тими колективами.
Часто це чесні, але соціально невлаштовані і маргіналізовані.
Чи справляються вони? Минуло 10 років, а гучних результатів — немає, що б там не розповідали. Постійний піар: зливи прослуховувань, стежень, фото з туалетів.
А справа рюкзаків Авакова?
Вся країна бачила відео, як син Авакова мутить із заступником міністра, а відповідальність поклали на стрілочника, якому дали умовно, а експертку, яка вивела схему на чисту воду — досі судять за сфабрикованою справою. А НАБУ — в кущі. Злили людину. (І Комарницького, і Авакова вів Цивінський).
Або як відпустили Кауфмана за мільярд (украв 2,5 мільярда). Або як за копійки віддали справу Злочевського, коли треба було конфіскувати «Бурісму» (300–400 мільйонів доларів на рік).
А справа Колі Мартиненка? 10 років розслідують. А «Роттердам+»? І так — по більшості справ. Безкінечна імбурдея і тягомотина під соусом піару. Та й навіщо рвати дупу, якщо зарплата — 70–120 тисяч? Можна жити й так.
Але справа Чернишова (Міндіча) показала: щось почало змінюватися.
Так, по Міндічу побоялись вдарити, але галас підняли справжній. І тепер на Банковій розуміють: недоторканних більше нема.
Що ж змінилося?
Змінився директор НАБУ. А саме — Сеня Кривонос. Я багато про нього писав:
як він, будучи начальником держреєстрації, записав на себе заповідні землі в Обухівському лісі, а потім переписав їх на партнера Юрія Туманова (Кучма–Пінчук), а потім ще й дозволив забудову;
як він скуповував голоси студентів у гуртожитку, а щоб уникнути відповідальності, прикинувся опікуном немовляти, яке потім кудись зникло;
як давав дозвільні документи від імені ДАБІ для крадія-забудовника Копистири (той самий Чернишов), коли очолював цю інспекцію;
як його дружина і теща працювали на «підтанцьовках» у криворізького авторитета Еді Самоткала, справу якого НАБУ от-от поховає;
як НАБУ допомагало його свояку, який ніяк не може вступити в повноваження «київського гауляйтера».
Я вважав і вважаю Кривоноса хитрожопим аферистом, прохідним шахраєм із підтримкою Пінчука (і Ложкіна). Ну а яким ще може бути керівник реєстраційної служби, митник і начальник ДАБІ?
Але важливо не це.
Важливо, що в НАБУ почались справжні зрушення. І я зрозумів: таким і має бути справжній директор НАБУ — не «лицар без страху і докору», а отаке от паскудство, яке вимагатиме результату.
А отже — вербуватиме не тільки стукачів, а й суддів, прокурорів, «сусідів», відганятиме СБУшників від своїх хлопців, а коли треба — відповідатиме асиметрично. Тобто буде бійцем.
Бо з вовками жити — по-вовчому вити.