На Банковій заметушилися. Здається "найвеличніший лідер світу" вирішив підстелити собі соломку напередодні нового політичного сезону.
Володимир Зеленський підписав Указ про звільнення Головнокомандувача Збройних Сил України Руслана Хомчака. Верховна Рада підготувала перепідпорядкування Національної гвардії Головкому ЗСУ.
Розтягнуто на 3 тижні, але все ж проглядається ключова тенденція місяця. Фактично, Зеленський проводить кадрові заміни серед силовиків, тасуючи колоду максимально наскільки можливо.
Частково це привідкриває завісу обставин відставки Арсена Авакова, яка виявилась радше зміною балансів сил на користь Офісу президента, ніж якимось стратеґічним далекосяжним кроком ексміністра. Отже:
Власне, Кондратюк насправді став дуже симптоматичною відставкою — як-не-як, він лишався одним із "старших" на американському напрямку української політики. У 1998 році він випустився з антитерористичних курсів ФБР у США, а з 1999 по 2002 рік займав надважливу у ті часи (касетного й інших скандалів) посаду аташе з питань оборони при посольстві України у США.
Врешті, 2004 року полковник Кондратюк разом із тодішнім очільником СБУ Смешком і ще ґрупою вищих посадових осіб українських спецслужб зупинили висування спецпідрозділів ВВ МВС на Майдан, яке вочевидь готувалося для його розгону без узгодження з СБУ. Одним із ключових механізмів зупинки силового сценарію був саме тиск на Кучму і його оточення через контакти зі США.
По суті, тоді вдалося дзвінками у посольство і послу серед ночі дійти до ситуації, де за наказом Кучми і його підлеглих війська згорнули й відправили назад. Щонайменше з початку 2000-х Кондратюк має зв'язки у США які та могли стати його запорукою для знаходження спільної мови з Офісу президента, де щось толкове на американському напрямку сказати просто нікому — навіть американцеві Ендрю Маку.
Дуже показовим виглядає і звільнення бригадного генерала СБУ Андрія Наумова з посади очільника Управління внутрішньої безпеки СБУ. У самій Службі він фактично був руками, ногами, очима і головою Баканова, який насправді дещо далекий від внутрішньої специфіки діяльності СБУ і тому мав "пропускати" через Наумова усі пропозиції, в тому числі й по закупівлях.
УВБ СБУ в цих умовах стало більш ніж просто важливою структурою, і їх обезголовлення несе певні загрози й для самого Баканова. Втім, він лишається другом дитинства Зеленського, тож цілком вірогідно що і його не забудуть.
Увесь цей трус у середовищі силовиків і надважливе перепідпорядкування Нацгвардї Офісу президента через військових натякає на бажання швидкої консолідації влади на Банковій. Попри все, зі США Зеленський повернеться або з розбитим коритом — і тоді силою доведеться давити мітинґи проти нього, або зі згодою давити оліґархів, у тому числі і тих, що досі не так далеко від нього —Коломойського та Фірташа передусім.
Окрім цього, в апаратних іграх Єрмак таки пересидів Авакова та зміг вдарити по іншим фіґурам що не досить від нього залежали, зокрема по ексголові СЗР Кондратюку. Стиль Єрмака залишається тим самим, що і раніше: повноваження усіх міністерств, відомств, будь-які автономні центри впливу — усе каструється на користь Банкової.
Усі питання вирішуються на Банковій, і переведення Нацгвардї у пряме підпорядкування ще раз робить прямий натяк на це. За якихось 2 роки практично політично знівельовані і МВС, і МЗС, і навіть дещо самі СЗР та СБУ яким поставили "варягів" ззовні.
Юрій Ніколов із проєкту "Наші гроші" нещодавно опублікував достатньо цікавий матеріал про те, що наступною ціллю групи Єрмака буде Кирило Тимошенко. А на маржі з корупційного "Великого будівництва" доведеться щонайменше серйозно поділитися з друзями Єрмака.
При цьому, він вказує і на те, що de facto Єрмак належить до орбіти Льовочкіна і нинішні кадрові зміни це неабияке укріплення сáме ґрупи Льовочкін-Єрмак-Татаров-Портнов (виключно у такому порядку). Які "рішення" може виносити в своїх головах ця ґрупа в умовах безальтернативного впливу на систему вже зовсім скоро ми побачимо в усій красі.